1 квітня
У мене є маленька подружка, Настюшка (або «монстрик», як лагідно називає її брат). Я взагалі люблю дітей, але ця «гримуча суміш» дитячої грайливості й наївності та дорослої серйозності й розсудливості у трирічної дівчинки просто заворожує. «Это что за новости! Быстро собери игрушки!» — відчитує вона брата, старшого на 17 років, а ще — періодично «дзвонить» у «мілісію» поскаржитися на його поведінку. Турботливо відгортає мені волосся: «Так нельзя, глазикам мешает»... Я майже не пам’ятаю, якою була моя сестричка в такому віці — сама була ще зовсім дитиною, тому мала Настя для мене — щодня нові відкриття. Якось уже забулося, що можна захоплюватись не Анджеліною Джолі, а русалонькою Аріель, і книжки, виявляється, бувають виключно з картинками... А що мене зворушує найбільше — її дитяча доброта. Коли ми разом дивились мультфільми й на екрані з’явився злий вовк, Настюша взяла мене за руку і впевнено сказала: «Не бойся, я рядом...» Поки в мене є така захисниця, я й не боюсь.
