26 лютого
Все-таки живий наш народ. Страждає, мучиться в лабетах сірого буття, але, як завжди, з піснею. Вся сутність кожного українця відтворюється в силі слова, розчиненого в справжній музиці. Фольклор — це наше дитя, яке виросло на творчій ниві духовного багатства кожного небайдужого. Коли ми чуємо рідну пісню, то якісь невидимі буяння розквітають в нас, дарують насолоду. Саме енергія музики підживлювала великих митців України, зокрема Шевченка, який чимало віршів присвятив кобзарям. І їхня праця — це не лише сторінки історії, це живий процес, який продовжує розвиватися й нині. П’ятеро українців створили гурт «Воанергес», який кожним акордом торкається людської душі. Виконавці незвичного, але такого рідного фольк-року «відроджують дух старовинного кобзарсько-лірницького та театрально-вертепного мистецтва сучасними засобами, а також пробують відтворити уявну музичну атмосферу трипільської, скіфської та праслов’янської епох». Вони не залежать від суспільної думки, стереотипів та догм. Кожний творить те, що відчуває. Всю їхню творчість присвячено Богу, для Його слави, тому якась цілюща благодать відчувається в усіх піснях. Музиканти грають не тільки на класичних інструментах, а й на притаманних лише нашому народу: флюгельгорн, ріжок, сопілка, зозулька, дрючок, тилинка, бугай, дримба, деркач. Справжня гармонія колоритних звуків зливається в єдиний потік, що формує насолоду від почутої музики. Україна — сильна нація, багата на народних співців. І ми не існуємо — ми живемо. Мабуть, саме енергія пісні дає сили піднятись та йти далі.
