9 листопада
Немає на світі зброї, сильнішої за слово. Як часто я говорив ці дивовижні слова: ось скажеш їх — і близький друг неначе примару побачив, якщо почує їх улюблена дівчина — відразу в сльози, а далі — істерики, скандали, битий посуд... Але ж, здавалося б, звичайні слова, а діють гірше, аніж атомна бомба. Це слова, промовлені голосом злості, байдужості, ненависті. Як хочеться, щоб у моїх силах було заткати ці роти назавше! Але ж ні: людина сама повинна відповідати за свої вчинки, контролюючи свої емоції. Людина повинна, адже вона наділена логікою й розумом... І я вірю, що коли-небудь я стану гуру у володінні цією зброєю — словом. І тоді... я покладу його гірку сторону глибоко в підвал, замкну на сто замків і згори заллю бетоном. Усе це, звичайно, станеться всередині мене — у моєму серці, зате я навчуся говорити те, що думаю, при цьому думаючи, що кажу.
