17 грудня
Наше знайомство відбулося давно, коли ще вчився в школі. Дія відбулася на шкільному подвір’ї. Потім інститут, аспірантура, робота. І всі ці роки ми були нерозлучні, були разом завжди! Моя прив’язаність, відданість росла стрімко і дуже швидко. Я вже не уявляв себе без неї. Скрізь і завжди разом. Чого гріха таїти, не все було гаразд у нас. Час від часу я полишав її і йшов куди очі бачать, не знаходячи місця собі. Але потім... Потім і вже вкотре, не витримуючи розлуки, вертався, і все починалося спочатку.Боже мій, як довго ми з нею йшли однією дорогою! Але врешті-решт я твердо вирішив покласти всьому край. І я зробив це. Здійснив задумане раз і назавжди.Сьогодні відтоді минає десять років. Рівно десять років як розлучилися. Це були важкі часи, і мені, мабуть, не забути їх ніколи. Та хіба забудеш ту, з якою провів стільки років, ту, до якої так звик.Частенько я зустрічаю її з іншими чоловіками, в кампанії жінок, але волію залишатися при цьому холодним і байдужим. У надії, що вона радіє серед жінок. «Будь стійким, — кажу я сам собі. — Хай скуштують вони з нею горя. Адже вони не діти, й їм самим вирішувати, курити чи ні».
