9 грудня
До народження доньки ніколи не думав, що діти настільки люблять рольові ігри. У свої п’ять з половиною Женя спробувала «попрацювати» перукарем, вихователем дитсадка, музичним керівником, працівником пошти, кондуктором. Саме за представниками цих професій дитина має змогу спостерігати. Та найкраще вона «опанувала» сферу торгівлі: від продавця на ринку до касира супермаркету. Отож, якогось вечора в сотий раз розпочала гру «у магазин». Проте тато вирішив побути не в ролі покупця, а перевіряльника й представився пожежником. Дитина якось не зовсім впевнено ствердила, що вогнегасник таки є і вона вміє ним користуватися. Потім настала черга тьоті Свєти. І тоді замість «покупця» в магазин прийшов працівник санепідстанції й завів мову про мишу, яка нібито щойно пробігла. Такого повороту «продавець» явно не чекала, скривилася й вже ледве не через сльози вигукнула: «Я хочу, щоб до мене в магазин приходили і купували!» Звичайне бажання звичайного продавця. І не тільки того, що бавиться у торгівлю, але й реального також. От тільки кому поплакатися підприємцям, коли до них раз у раз ходять, але не для того, щоб купувати?
