1 жовтня
Не так давно вдалося побувати в с. Дівички, що на Переяславщині. Дорогою до військового містечка росте величезний дуб. Місцеві жителі розповідають, що йому понад 400 років. Кажуть, свого часу цією дорогою мої пращури — жителі с. Підсінне, яке нині затоплене водами Дніпра, ходили на роботу до Дівичок. Повертаючись з роботи, вони часто зупинялися в тіні під розлогим дубом, щоб випити по чарці. На дереві тоді навіть табличка висіла: «Ресторан «Дубок». Давно відійшли в потойбічні світи мої пращури. А дуб стоїть. Він високий і широкий. Його навіть не змогли б обхватити три здоров’яки. Коли я стала біля цього могутнього дерева, мені здалося, що я мураха. Скільки поколінь милувалися його красою та величчю! Це дерево пережило не одну війну, бій. На ньому є навіть «поранення». Немає на світі тих людей, які пили під ним по чарці. А дуб стоїть... Це саме той випадок, коли говорять, що природа сильніша від нас.
