26 жовтня
Воістину діалектичним бачиться сьогодення України. Маємо розглядати його на світовому тлі, котрим волею Історії нині став планетарний майдан. З одного боку, бачимо глибочінь парадоксальної невідповідності між нинішнім принизливим станом суспільства і незадіяними, нерозвіданими, навіть належно не осмисленими нашими потенційними можливостями. Водночас осягаємо призначення України, її глобальну місію.
...Своєчасно налаштуватися на програму загальнолюдського розвитку. Визначити своє місце у світовому русі. Не схибити. Побачити напрям розвитку людства впродовж століть, тисячоліть і набагато далі. Стати пророком. Бути пророком. Оволодіти фізичною економією. Такими є умови, що визначають місію благословенного народу. Їх відкрив людству українець Микола Руденко.
І коли наш незабутній мислитель говорив про благословенний народ та його призначення, він, без сумніву, дбав передусім про Україну. Адже саме вона володіє більшістю названих передумов, серед яких є такі, котрих, крім неї, не має ніхто. Адже саме її чорноземи впродовж тисячоліть було законсервовано для вирішального історичного уроку, який нині названо глобалізацією. Руденко був переконаний, що від того, як складе Україна завершальний іспит, до якого підходить людство, залежатиме подальша доля земної цивілізації, збуреної майданами, які нещодавно поставали на Хрещатику, а сьогодні постають уже на Манхеттені та площах багатьох сотень міст планети.
...Утверджуймо переконаність у тому, що Україна і народ певні як власного призначення, так і рідкісного історичного шансу — не менш унікального, ніж той, яким ми заявили про себе світові сім років тому. Втілення покладеної на кожного з нас місії — на часі!
