9 серпня
Досить часто, спостерігаючи події у Верховній Раді, нарікаємо: «Театр, ну справжнісінький театр!» Та й значна частина телеглядачів, тобто колишній і майбутній електорат, чекає від показу останніх новин з ВР «суничок-полуничок» у вигляді сварок, бійки, блокування трибуни (цікавіше було б блокування туалетів), ненормованої лексики... Але згадаймо, як ми обирали ту стрічку в бюлетені для голосування, проти якої час від часу ставимо «галочку». Найчастіше оцінюємо майбутніх депутатів за обіцянками і «артистизмом» виступів лідерів і декількох «підспівувачів», далеко не завжди вникаючи у суть і, головне, порівнюючи з попередньою діяльністю. Обіцянки швидко забуваються, бо вони однотипні й загальні, а тому і виконувати їх завжди щось або хтось заважає. От і маємо театр, у якому йдуть старі п’єси, але у новітній інтерпретації, Шекспір за Жолдаком — щоправда, тільки перші акти. Чекатимемо заключної дії, сподіваючись на появу політичного Жолдака, чи втрутимося в режисуру? Вибір за народом!
