3 вересня
Вже неодноразово спостерігав, як людина, розраховуючись за якісь покупки, вибирає у гаманці більш м’яті та стерті купюри, залишаючи собі нові й непошкоджені. Любов до нових купюр помітили і автори «Золотого теля», описуючи епізод поділу Паніковським украдених у Корейка грошей (сьогодні назвали б це «перший транш»). У результаті такої психологічної особливості більшості людей, як тільки купюра отримує перші ознаки «старої», вона швидше обертається на ринку й врешті-решт досягає такого стану, що її вже час замінити новою.
Можливо, саме така психологія призводить до того, що ми кожного разу пускаємо «в обіг» старих, вже пошкоджених системою депутатів і десь у політичних гаманцях притримуємо нових. А може, старі вже зносилися так, що їх час взагалі списати?
