20 серпня
Винахід російської дипломатії — «війна як примус до миру» викликав у мене почуття дежавю. Переглянувши короткі записи прочитаного, знайшов «Побасенки» видатного чеського письменника-провидця і філософа Карела Чапека. Чому подібні вирази хвилювали його у 30-ті роки минулого століття, кожен може здогадатись самостійно. Наведу кілька чапеківських сатир-побасенок.
«1. Вони зрадницьки обстріляли наші літаки, що мирно скидали бомби.
2. Над переможеним: це він почав, не став би він захищатись, все було б спокійно.
3. Тиран — філософам: я буду діяти, а ви будете підшукувати основи для моїх дій.
4. Війна — чисто внутрішня справа. Мета війни у тому, щоб народ усвідомив свою силу.
5. Коза: зажити б з вовками по-доброму — і був би у світі спокій».
Чи не можемо зробити висновок, що окрема людина розумніша великого загалу, себто суспільства? Чапек прозрів понад 70 років тому. Прозріємо ми сьогодні чи будемо під гіпнозом побасенок сучасних мілітаристів?
