Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

13 серпня, 2008 - 00:00

13 серпня

У біль­шос­ті ва­го­нів мет­ро па­са­жи­ру дає змо­гу роз­ва­жи­ти­ся ве­ли­ка кіль­кість по­ві­дом­лень про різ­но­ма­ніт­ні пос­лу­ги та то­ва­ри, які на­зи­ва­ють­ся рек­ла­мою. Цьо­го ра­зу при­вер­ну­ло ува­гу зап­ро­шен­ня до сту­ден­тів та їх­ніх бать­ків по­лег­ши­ти со­бі жит­тя та за­мо­ви­ти дип­лом­ну або кур­со­ву ро­бо­ту у фірм, які зна­ють­ся на не­об­хід­них дис­цип­лі­нах. Муль­тфіль­ми ра­дян­ських ча­сів по­ряд із не­пе­ре­вер­ше­ною гра­фі­кою при­га­ду­ють­ся ще й мо­раль­ним пов­чан­ням. Вов­ка з Три­де­ся­то­го цар­ства хо­тів ні­чо­го не ро­би­ти й вод­но­час все ма­ти та всім ко­рис­ту­ва­тись. Але «по­лег­шу­ва­чі жит­тя» — «двоє з лар­ця, од­на­ко­вих з ли­ця» лад­ні бу­ли не тіль­ки пра­цю­ва­ти за «ха­зя­ї­на», на той мо­мент Вов­ку —по­ки ла­рець (мо­же, це ана­лог ВЛА­ДИ?) не пот­ра­пить до ін­шо­го, але й куш­ту­ва­ти за ньо­го «пи­рож­но­е-­мо­ро­же­ное». Цьо­го Вов­ка стер­пі­ти не зміг, тож зро­зу­мів, що му­сить пра­цю­ва­ти сам, щоб зі спо­кій­ним сум­лін­ням «вку­ша­ти пло­ди тру­дів сво­їх». Ба­га­то сту­ден­тів вже ско­рис­та­ли­ся пос­лу­га­ми «за­мін­ни­ків нав­чан­ня», ще біль­ше ско­рис­та­ють­ся в май­бут­ньо­му. Всім доб­ре? Про­те, ок­рім ін­ших, ма­є­мо ще од­не пи­тан­няч­ко: нас­кіль­ки без­печ­на ко­ристь від та­ких «спе­ці­а­ліс­тів», яким не­ма ча­су на­бу­ва­ти знан­ня са­мо­туж­ки?

Оле­на БІ­ГУН, Ки­їв
Газета: