15 травня
Ніяк не можу забути репліку новоявленого літомовця, наступника літописця (вся історія в його вустах!), щодо бажання Арсенія Яценюка дати оцінку незаконним діям депутата Лук’янова (викрав особисту депутатську картку спікера), звернувшись до Генпрокуратури. Депутат-балакун за це обізвав голову ВР стукачем. Я ніяк не міг зрозуміти сенсу цієї репліки. Чи є інші способи «увійти у правове поле», як проголошують висуванці? Чи взагалі сила і нахабство стають у роботі ВР головними чинниками? Мені ж пояснили, що тих, хто звертається до офіційних правоохоронних органів, називають стукачами у місцях не дуже віддалених, але все ж достатньо закритих. Саме там звернення до представників закону вважається слабкістю, цим, до речі, була просякнута вся радянська тоталітарна система. Здається, пан депутат у цих місцях був хіба що на екскурсії, тоді звідки ж тяжіння до подібних норм і яким чином людина повинна захищати свої права? І як формувати «правове поле» без інституцій права? Як казав Штірліц про відомство Мюллера: «Щось у них не складається».
