ЩОДЕННИК

24 квітня

Як важко бути хорошою подругою... Ми ж і живемо разом (знімаємо стареньку «хрущовку» далеко не в центрі), а отже — постійно поруч. Здається, самі плюси: не потрібно кудись їхати, дзвонити, якщо щось станеться, адже дружня підтримка й порада завжди чекають на тебе вдома. І я почала абсолютно серйозно вважати Ілону своєю сестрою. Коли телефонує мама, також запитує про «ще одну свою дитину», як у неї справи... Щоправда, повернусь до основної теми — бути дійсно хорошим другом дуже важко. Я вже майже не пам’ятаю, коли ми востаннє розмовляли, як близькі люди. І постійне «немає часу» — це так, це не причина... Вибач мені, сестричко!