ЩОДЕННИК

17 квітня

Побувала на вихідних у Чернігові. Збиралась з’їздити майже півроку. Здавалось, що там, якихось 140 км, півтори години — і там. Але, ліньки...

Початок подорожі був веселим: спочатку я переплутала маршрутки, потім — зламала навушники і замість улюбленої музики довелось всю дорогу слухати «пісні молодості моєї бабусі» — вибір водія. Та й погода настрій не підняла.

Зате місто!.. Таке спокійно-домашнє, затишне. Я обійшла половину — на більше не вистачило сили. І найбільше, що мені сподобалось (чернігівці, не ображайтесь!) — звичайна дитяча гойдалка в тихому дворику. І хоча в планах на майбутнє ще познайомитись із Житомиром, Тернополем, Одесою,.. я повернусь обов’язково до Чернігова, який чекає на мене ось уже 1300 років.