27 березня
Я — яскравий приклад телефонної залежності. Справжня радість для операторів мобільного зв’язку. Якось порахувала — за середньостатистичний тиждень «набігає» майже дві доби безперестанних розмов. І якщо дзвінки від мами (одногрупників, сестри, брата, подруг) — це ще «квіточки», то один із моїх друзів — Олександр Володимирович (привіт йому) — справжній монстр телефонних розмов.
То ж тепер «ни сна, ни отдыха измученной душе»: з телефоном я одягаюсь, фарбуюсь, варю каву, переходжу вулицю... Автомати поповнення телефонних рахунків уже впізнають мене в обличчя, а батарея розряджається швидше, ніж я встигаю розповісти «маламурці» новини останніх трьох годин. Дійшло до абсурду — нещодавно взяла дистанційний пульт від телевізора із наміром подзвонити...
Задумаюсь...
