23 лютого
Київ... Лада Лузіна у своїй книзі «Киевские ведьмы» говорила про нього: «Киев состоит из легенд, как панно из мозаики». Абсолютно згодна. Майже кожен будинок, майже кожна вулиця можуть розповісти свою історію. Тут жив відомий поет, а тут — художник. До речі, він розписував стіни о-он у тому храмі. А один письменник жив на сусідній вулиці, описавши її пізніше у своїй повісті...
Сотні, тисячі імен наповнюють Київ. Булгаков увіковічнив Андріївський узвіз у романі «Біла гвардія», назвавши його Олексіївським. Перший варіант свого «Демона» М. Врубель також написав тут. Не менш талановитий художник — Васнєцов — залишив частинку своєї творчості у Володимирському соборі.
Хто закохувався у Київ і залишався у ньому назавжди, хто — бував лише «проїздом», але все одно повертався знову і знову — Місто так просто не відпускало. Сікорський, Мандельштам, Корольов, Маяковський («Вот стою на горке, на Владимирской. Ширь вовсю — не вымчать и перу!»). Я назвала лише малесеньку часточку всіх тих геніїв — геніїв пера, пензля, думки; насправді їх незмірно більше.
І в мене з ними є щось спільне — я також встигла закохатися в місто. Місто легенд. Місто історії.
