Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

24 листопада, 2007 - 00:00

24 листопада

Пагорбкуватість Києва — чинник неоднозначний і багатогранний. Це і можливість милуватися архітектурними ансамблями (які ще вціліли), і, водночас, долання з різною мірою успіху вулиць і провулків, що взялися кригою після сезонного сюрпризу природи — снігу. Знову запитання: чия вулиця? Хто відповідає за порядок на ній? Двірники, коли розчищають доріжки, то лише на «своїй» території. Кордони територій, які мають або не мають «господаря», навіть без прикордонних стовпів видають зони порядку (і не зовсім!). Перехожий, ідучи таким тротуаром, наражається на реальну небезпеку. Винахід останнього часу — пристрій, який чіпляється на передню частину взуття та допомагає не впасти під час пересування слизькою поверхнею. Народився він у Німеччині — думка працює, якщо є запит. Що вигідніше для суспільства: оплачувати листки непрацездатності, втрачаючи робочі дні, чи розчистити доріжки? Інформація про зміну погодних умов давно не є секретом. Але щоразу сніг — несподіванка і стихія. Кожному перехожому по лопаті та мітлі? Це схоже на примус. Вихід — зацікавити у результаті роботи. Поповнити свій бюджет легальним шляхом бажаючі знайдуться. Мобільні штаби при адміністраціях різних рівнів, які володіють матеріальними коштами, можуть координувати роботу. У виграші будуть усі. І вже менше вранці при обміні новинами кияни витрачатимуть часу на розповіді про незручності та небезпеку підмерзлих пагорбів зі снігу на тротуарі.

Олена БЄГУН
Газета: