13 вересня
Досить сильно, поки ще, працюють наші фобії. Ось, наприклад, нинішню Росію ми уявляємо зараз, як всепожираючого всіляку свободу монстра. Ну й що, що вона оголосила себе «правонаступницею СРСР». Варто, все ж таки, вміти відокремлювати нездійснені та бажані наміри від реальності. Так, якби нинішня Росія, хоч протягом досить нетривалого часу дійсно, з'явилася раптом як «єдина і неподільна», де б ми відразу виявилися, зі всіма своїми міркуваннями?.. У тому то й уся справа, що нинішня Росія, скільки вона не виряджалася б у тоталітарний одяг — не виходить поки що. Не ті часи. Навіщо ж і нам, в Україні, тоді підгравати їй у цьому, підштовхувати її до ролі, нині їй зовсім не підходящій? Потрібно насварити, виховувати й освічувати, залучати її до цивілізованої поведінки, тільки й усього. І необхідно займатися розбудовою, розвитком усього свого — своєю політикою, своєю армією, своєю економікою, своєю культурою. Тоді ніколи, нічого не буде страшно...
Левова частка взаємовідносин і проблем із найближчою нашою східною сусідкою полягає зараз лише у психології. Варто бути ближче до реальності та змінити ставлення.
