4 вересня
Гумор — продукт штучний, як у «виробництві», так і у споживанні. Телебачення поставило гумор на потік і в результаті якість його різко погіршилась. Та й взагалі інколи під виглядом гумору вислуховуємо такі речі, що навіть до попкультури віднести неможливо. Здавалося б, після таких майстрів, як Попов, Нікулін, Єнгібаров час кривлянь заради кривляння, биття, поливання водою і таке інше, пройшов. Але тепер це з'явилось на телеекрані, виконавці стали академіками (правда, сміху, тобто смішними академіками) Якась частина публіки, на жаль, саме та, що може платити більші гроші, цим задоволена й замовляє подібне «мистецтво», що в свою чергу розбещує інших і в результаті метри гумору від Жванецького до Петросяна знижують рівень, стараючись «попасти у колію».
А де подівся такий жанр як фейлетон? Та й гумористично-саркастичний підхід до серйозних проблем зустрічається все рідше, «Хроніки целюлози» Д. Десятирика є приємним виключенням. Академік (справжній!) П. А. Ребіндер колись сказав: «Науку роблять веселі люди», додамо до цього, що «всі дурниці в світі зроблені з розумним виразом обличчя», і зрозуміємо, що ніщо так не характеризує стан суспільства, як рівень гумору.
