18 липня
Коли ти нічим не заклопотаний, коли, здавалося б, душа і тіло повинні бути вільними від усього, все одно в голову закрадаються сумні думки. Кожна людина прагне змінити світ. І не важливо, на краще чи на гірше. Якщо усвідомити, що всі речі на світі є матеріальними, стає якось боляче за всю людську природу. Прагматичні посмішки, не зовсім альтруїстська поведінка, неприродні рухи, «солодкі» слова, — все це стає помітним на фоні порожньої душі. У випадках, коли людина просить спокою, вона вимагає зовсім не того, що ми розуміємо. «Країна спокою» — це країна, де немає почуттів, країна, де переважає сірий колір. В ній не існує поняття радості, щастя, пригніченості, сліз. Там немає ніяких проблем. В такий стан кожний занурюється, коли йому важко й гірко. А в цей час йде реальне життя. Його й так зовсім небагато, тому не варто втрачати жодної хвилини. Витягти з цієї вогненної пащі може тільки відчуття, що ти потрібен комусь. Бо жити самому — це жах, це Бермудський трикутник, який затягує й повільно знищує. Тому, якщо ви відчули, що самотні, негайно заведіть собі «айсберги», які заважатимуть вам пливти до Бермудів.
