10 липня
Якби я була чарівницею, то зробила б так, щоб моя бабуся була живою. Як часто я згадую її теплі долоні, ніжний погляд. Я часто залишалася на ніч у бабусі і змушувала її по десять разів читати мені перед сном «Івасика- Телесика». А потім бабуся втомлювалася і казала, щоб тепер і я їй почитала казочку. І я читала. Потім міцно-міцно засинала. А зранку ми прокидалися і босоніж вибігали на вулицю у сніг. Потім бабуся мене кутала у теплу ковдру і приносила гарячого чаю з медом. Ми сідали біля вікна. І я слухала нескінченні бабусині розповіді про війну, голодомор. Вона розповідала, як взимку ходила по селам обмінювати скло на продукти; як фашист наставляв на неї автомат; як вона ховалась зі своїми маленькими сестрами (тоді ще грудними) від німців.
Нічого не забулося. Тепер бабуся часто приходить до мене уві сні і все розповідає, розповідає...
