19 липня
Ось і настає час останніх приготувань до мого від’їзду: в чемодан складаю речі, в університеті складаю останні предмети дострокової літньої сесії. В серці багато сподівань: провести добре та цікаво час закордоном, знайти нових друзів, відкрити щось нове для себе, ще трохи подорослішати і стати ще краплю самостійнішою. В голові — купа думок, фраз та картинок: ось переді мною ганок нашого університету, а на ньому мої метушливі колеги- друзі. Ось картинка з того часу, коли ми всі разом в останнє гуляли. Їх змінюють картинки лекцій, семінарів, виступів, прес- конференцій, облич та посмішок моїх улюблених викладачів та друзів.
Підходить час мого від’їзду...
В минулому залишаються всі образи та розчарування, щоб звільнити місце для свіжих вражень від майбутнього. А поки в голові тисяча питань: чи справдяться всі мої сподівання? Що на мене чекає? Чи сильно я змінюсь коли приїду? Цікаво, якою мене запам’ятають? Та як часто я зможу нагадувати про себе? І зовсім не вистачає часу проаналізувати свою поведінку, успіхи та поразки. Сказати дякую тим, хто мене підтримував.
Вже час...
Вмикаю плеєр з улюбленими піснями, одягаю наушники, з котрих лунають рядки: «Hometown glory», «Tonight gonna be a good night»...
...До зустрічі!
