21 вересня
Маленька дівчинка з маленького ліцею у великому університеті загубилась і дуже-дуже засмутилась. «Я тут нікому не потрібна, мене тут ніхто не знає», — думала вона. Знайшла затишне місце і кожного вечора приходила на третій поверх милуватися портретами ректорів і дуже просила не залишати її. Вона мріяла, що вони ангели цього університету і не дозволять нікому її ображати.
Мало-помалу дівчинка звикла до швидкісного життя, перестала лякатися і стала посміхатися усім- усім. І на її посмішки відповідали. Вона полюбила багатьох людей широкою, напевно ще дитячою, любов’ю, і їй примарилось, що ангели з портретів перейшли в реальний світ. Від кожного з них віяло теплом, ніжністю, увагою та турботою. Були перешкоди в її житті, зустрічались погані люди, але ж ангелів було більше, і вони завжди були з нею.
Коли в університеті нікого немає, в тиші можна побачити світло і відчути тепло...
Дякую вам ангели, обожнюю тебе Гірничий!
