Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

6 вересня, 2006 - 00:00

6 вересня

— Хочеш подивитися через супутник, що там у тебе, наразі, в Каневі діється? — запитав мене приятель, коли я днями завітав до нього в столицю на гостину. Якимись шляхами він роздобув пароль доступу до американського сайту, який дає змогу через супутник спостерігати в реальному часі за тією чи іншою частиною місцевості, причому розміром 50 на 50 метрів! Приятель сказав, що в нас часу — десять хвилин, не більше. По тому одразу слід виходити з інтернету — щоб не було неприємностей.

Перше, що мені закортіло... чи на місці моє авто. Отже, задали параметри: Україна, Канів. Навели «об’єктив» на південно-східну околицю. Є автостоянка! Наблизили... Ось він — третій ряд від краю, ось він — мій темно-синій «Ланос»! Стоїть, виблискує на сонці. Цілий і неушкоджений. Потім ми «подивилися» мою жінку. Як і обіцяла — вибирала на дачі картоплю. Поруч — нікого. Хух, бо щось сусід учащати став, надто коли жінка на дачі сама. Десять хвилин минули. Монітор погас. Ми вже пили з приятелем по третій, а я все дивувався — це ж треба, з такої висоти, а можна розрізнити жінчиного бриля. Уже коли вертався маршруткою, пожалкував, що не глянув на цілу Україну. Ото було б добре побачити її всю. Від краю до краю. Цілком. Не частинами.

Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ, Канів
Газета: