Кажуть, соціальна мережа. Так, вона соціальна, адже будує соціум, та чи людину? Спілкуюся із хлопцем з Азербайджану, з Росії, з будь-якої області України. Я можу спілкуватися з будь-ким. У Facebook, наприклад, є Яценюк, Доній, Забужко, Лірник. Можна будь-кому написати, поставити запитання й отримати змістовну відповідь. І все.
Невже це має тішити мене? Невже мене задовольнить просто відповідь? А скільки часу я можу просто просидіти «ВКонтакте», коли щоразу витрачаю по 30 секунд на очікування відповіді від співрозмовника. А скільки просто тупо вдивляння в монітор забирає у мене моєї людської енергії?
Не так давно тісно спілкуюся з однією людиною вже майже тиждень у соціальній мережі. І тільки зараз ми знайшли причину зустрітися. І лише тепер я почала задумуватися: а який у нього голос? Постава? Як він мислить? Які у нього очі? Як поводиться? Які його жести? Як усміхається?
А чи було таке до того? Хіба? Раніше було якось не так. Раніше ти зустрічав людину — відчував її й думав, що це вона. Раніше ти не перебирав серед сотень фото, щоб потім піти з цим фото прогулятися, в кафе чи кіно. Фу. Як банально. Раніше... Так було раніше.
І вмить мені зажадалося відчути цю людину, бо справді, навіть бачачи її фото, я не знаю — хто вона? Ким є насправді. Бо соціальна мережа — це ілюзія. Кожен викладає туди свої найкращі фото в найпривабливіших позах, пише про себе лише найкраще, тішиться зміною ави ледь не щогодини, мучиться, якщо на його сторінці ніхто не побував і не залишив комента.
У мене також є своя сторінка. І там є теж мої фотографії, інформація про мене, причому абсолютно правдива. Проте там немає мене. Там немає нікого, лише відлуння будь-якої особистості-неособистості. Бо хіба всі використовують соцмережу конкретно для спілкування? Часто люди компенсують там відсутність уваги у своєму житті: пишуть про самогубства, розміщують екзотичні фото і намагаються виглядати кращими, ніж вони є, натомість забуваючи про правду. Люди просиджують годинами до пізньої ночі в своїх контактах, однокласниках, фейсбуках у надії віднайти щось, чого не можуть віднайти в реальності. Утім, напевно, вони вже не помічають, що вони давно не в реальності, щоб шукати.
