24 травня
Чи відповідає сьогодні рівень інформаційної відкритості як влади, так і журналістів реальним потребам суспільства? На жаль, поки ні. Дійсно, кожний зараз просто говорить про своє. Про загальнозначуще ж ніхто нині нічого не говорить, не думає. І, найбільш сумно, що ніхто нічого не робить. Якою є зараз найактуальніша потреба нашого суспільства? Ствердитися у світовому розподілі праці, посісти гідне місце у світі. Яким чином можна цього досягнути? Тільки шляхом стимулювання людського чинника. Захистити, зберегти свій національний інтерес — це означає передусім спиратися на головну складову будь-якого процесу праці — людей. А ситуація, як з матеріальним стимулюванням наших людей, так і з моральним — просто провальна. І якщо за перше відповідають, переважно, можновладці (чергового виборного скликання), то за друге — багато в чому журналісти. Але цієї своєї відповідальності вони ні за що не хочуть відчувати... Натомість всі дуже багато тепер говорять про свої права і привілеї. Кожний про свої, звичайно. Проте справжнім політиком (журналістом, та й ким завгодно) ніколи не станеш, якщо не відчуватимеш відповідальності за те, що ти робиш.
