17 травня
Після відвідин дендропарку «Олександрія», що в Білій Церкві, разом із друзями вирішили дорогою додому посмажити шашлик. На трасі Одеса — Київ, десь за 30 км від столиці, побачили сосновий ліс із ставками по обидві сторони дороги. Однак, звернувши з траси, замість лісу наштовхнулся довжелезний паркан, заввишки два з половиною метри. За «прозорим» парканом було видно рожевий міні-палац, така собі бліда копія Версалю. Якийсь заможний українець «прихватизував» собі ще й декілька гектарів лісу навколо палацу, перекриваючи доступ до озера. Після двохвилинного «вилупування» очей на той будинок, затінений соснами, ми рушили далі. Однак знайти місце для шашлику вдалось лише поблизу одного з озер у глибині села. Та й там довелось заплатити гроші за в'їзд. Охоронець озера, риболовля в якому платна, розповів, що в селі купують землю лише «крутелики», адже одна сотка коштує десь близько двох тисяч доларів. Високі палаци нових «панів» та поодинокі «сирітські» хатки старожилів створювали надзвичайно паскудне відчуття. Такі собі «будиночки» — це нові «символи» порушення не лише Конституції, але й Водного кодексу України. Порушення, які стали можливими завдяки пасивності громадян. Хто відстоюватиме наше, гарантоване Конституцією право на користування ресурсами? За що люди стояли на Майдані? Невже пересічним громадянам вистачило духу лише на один Майдан, а на щоденне відстоювання своїх прав сил немає?
