29 березня
Моїй донечці два з половиною рочки. Виросла вона на щоденних прогулянках невеличким озерцем, яке донедавна було майже у дворі нашого нового будинку. Вона полюбляла відшукувати жабенят, які найголосніше співали, або слідкувала за тим, як мама-качка вчила плавати маленьких каченят. Донедавна...
Влітку озерце засипали, щоб на цьому місці збудувати ще кілька елітних житлових будинків. Це тенденція останніх років... Будівельний майданчик миттєво з’являється на будь-якому звільненому шматочку площі, на найменшому клаптику землі. А єдиний дитсадочок та єдина дитяча школа у мікрорайоні не приймають більше малюків до своїх класів за браком місць...
Довгий час Настуня з болем у голосі запитувала мне, чи встигли жабки вискочити з водички, щоб не потрапити під тонни сміття, яким засипали НАШЕ озерце? Заспокоювала її, казала, що вони знайшли інше озерце. «А чому вони не могли жити у нашому?» — «Тому що це місце відведено під будівництво. Багато людей, у яких також є дітки, тепер отримають тепленькі й гарні квартири». — «Мамусю... А де ж вони будуть гуляти?»
...Я не знала, що їй відповісти... А ви?
