Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

21 березня, 2006 - 00:00

21 березня

Минуле не хоче відпускати. У буденній суєті воно ховається в потаємних куточках душі. Але воно завжди з нами. Кажуть, що час лікує. Ні, час просто присипає рану попелом, і досить найменшого подиху вітерцю, щоб вона оголилася, захворіла. Гадаю, що у кожного в душі є такий куточок, який хочеться закрити наглухо, запечатати.

Людство ще не вигадало способу, як видалити з лінії життя відрізок, який чомусь весь час петлею захльостує сучасне. Кожен шукає його по-своєму — хтось глушить себе алкоголем; хтось намагається справами заповнити свій день повністю; хтось звертається до релігії.

Однак від себе не втечеш, і пам'ять — підступна річ — весь час підсовує тобі те, що ти так хочеш забути.

А може, хтось знає рецепт? Поділіться!

Ніна ХМЕЛЕВА, «День»
Газета: