21 квітня
Є на світі митці, які здатні сплетінням рядків та чуттєвою, анітрохи не підробною грою емоцій проникнути в найпотаємніші глибини душі. Їм вдається словом, рядком, рухом олівця або ж дотиком до металевих струн відчинити сотні дверей, відкрити сховані в лабіринтах душі кімнати, про існування яких не доводилось навіть замислюватись раніше. В такі моменти здається, що всередині тебе буйним цвітом вибухають тисячі випущених на волю паростків. Їх ніжні пелюстки зігрівають, коли холодно, дарують омріяну прохолоду, коли спекотно. Той цвіт — це блиск в очах, це щира посмішка заклопотаному перехожому зранку в понеділок, це несподіване натхнення і розуміння того, що життя, все-таки, прекрасне. Тут зовсім не важливо, наскільки потужно й чисто звучатиме музика. Важливою є сила впливу. Касетний запис, що був зроблений років двадцять назад на підпільних студіях і випадково кимсь залишений чи забутий у гуртожитках та на підвіконнях зйомних квартир, часто здатен вразити значно більше, ніж ліцензований диск популярного виконавця, де кожен запис виконаний на високому професійному рівні. Гадаю, все це можна назвати одним словом — творчість. Щира, та, що йде від серця. Та, яку часто не можна пояснити жодним мотивом та причиною. Не задля продажу, не заради відомого імені та глянцевих постерів, якими інколи приховують плями на стінах. Хіба тільки для того, щоб вирвати з рутинного полону ще кілька тисяч неперевершених садів, які здатні розквітнути в кожній без винятку душі.
