11 березня
Бізнес у нас зараз одноразовий, обманний. Продавцеві соромно не продати, а покупцеві соромно не купити. Такого ж немає ніде в світі, окрім нашого пострадянського простору...
Дзвінок у двері. На порозі зовсім молодий хлопчина з набором якихось ножів у красивій упаковці і пропонує прийняти їх «у подарунок»... за абсолютно, «сміховинну» ціну — сто з гаком гривень. Розумію, що ціна їм від сили тридцятка в базарний день. Однак магічне слово «подарунок» дуже і дуже швидко робить свою справу. Свої трудові тридцять гривень здаються вельми незначною ціною за такий шикарний презент. Дістаєш із заначки останні сто гривень й отримуєш на руки такий жаданий уже скарб. Що вже говорити тоді про супермахінаторів із київською «Еліта-центру» з їхніми багатомільярдними аферами... Адже доки існуємо ми, з нашим пострадянським бажанням дармового, завжди будуть існувати і такого роду бізнесшахраї, будівники фінансових і всяких інших пірамід. Ті, хто одноразово нас купують і одноразово продають. На дармівщинку...
