Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

2 лютого, 2006 - 00:00

2 лютого

Не знаю, чи будуть агітатори Блоку Юлії Тимошенко у Валентинів день дарувати виборцям листівки із червоними сердечками. Якщо будуть, то можу закластися, що сердечка ці будуть не класичної форми, а зі рваними краями, тобто точнісінько такі, як на передвиборній емблемі блоку. Але з моменту її появи мене не залишало передчуття, що десь цей символ я вже бачив. Ні, не на валентинках, а у політичних баталіях. І точно. Дивлюсь днями програму телекомпанії «Ера», де згадувались спроби імпічментів різним президентам Сполучених Штатів Америки. І раптом на екрані замигкотіли фрагменти передвиборного мітингу дружини екс- президента США Гіларі Клінтон, коли вона висувалася в сенатори. І що б ви думали — її прихильники тримали в руках плакатики, де поруч iз ім'ям їхнього кумира було намальоване таке собі простеньке сердечко. А дехто каже, що цю емблему для БЮТу та агітаційні картинки з вмонтованими у рване серце фото Юлії Володимирівни придумав якийсь видатний дизайнер. Можливо, воно і так, але дуже схоже, що у разі, якщо цей майстер існує, то мешкає він за океаном і може мати авторське право на використання серця для політичної реклами і, відповідно, підстави для витребування з БЮТу солідного гонорару.

Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День»
Газета: