18 січня
Дмухнувши арктичним холодом, зима вкотре нагадала нам про себе.
Блукає вона ночами містом, яке заснуло, притрушує снігом поодинокі машини в дворах, пожовклу торішню траву, дихає холодним повітрям у відчинені кватирки будинків. А на ранок ховається в тихих заплавах Дніпра. Морозить там фанатів-рибалок, які, сидячи на крижинах, із гідним завзяттям намагаються піймати-таки свою золоту рибку. Що ж, успіхів їм! Адже, як сказав один поет: «похожа жизнь на океан, а все мы — рыбаки: мечтаем выудить кита...»
Виявляється, не всі. Дехто мріє не про рибку (просту, не золоту), а про продукт суто весняний. «Нічого, головне — дожити до кульбаб!» — відповів чоловік своєму товаришеві, що нарікає на життя, на дорожнечу.
Доживемо! І до кульбаб, і до наступної зими. Потрібно лишень вірити в це!
