20 грудня
За вікном м’яко летить сніг, акуратно вкладаючись на ялинах. Він летить, не розбираючи дороги, укриваючи протоптані пішоходами стежини дачних селищ. Іноді можна почути хрускіт ялинової гілки, що обламалася від морозу, і тоді сніг, немов перламутрові блискітки розсипається в крижаному повітрі, кружляючи за моїм вікном. Я сиджу і дивлюся на небо. Воно, як і земля, всіяне мільярдами яскравих сніжинок-зірочок. У кожній iз них є своє призначення в житті. Колись, у чудовій казці Екзюпері, цими зірками крокував Маленький принц.
Зірки — вони як люди народжуються, блукають в невідомому напрямі, освітлюючи нам дорогу, потім зриваються, летять і гаснуть. Небо сьогодні темно-синє, гарне. Яскравий диск місяця поступово зміщується в бік мого вікна. А я сиджу, загорнувшись у колючу вовняну ковдру, дивлюся на зірку, що падає. Сьогодні день її вільного польоту і їй сьогодні вибирати свій шлях в цьому житті.
