17 грудня
Моя мрія про сніг здійснилась, і я хочу поділитися своїми думками, почуттями, що охопили мене. Це маленьке продовження моєї історії… «Я зробила це! Я дочекалась цього біленького та пухнастого дива, яке зараз вкриває всю землю та домівки своїм хутром. Його маленькі частинки-сніжинки м’яко падають мені на обличчя, на вії, на руки, одяг. Вони падають і тануть. Їхні гарні форми розчиняються на моїх долонях, у моєму серці. Я прикриваю вії і дивлюсь на на цей чудернацький танок сніжинок. Мені здається, що у мене виростають крила, і я підтримую цей танок, я теж приймаю в ньому участь, я теж є частинкою Всесвіту…
Земля біла, як чистий аркуш паперу нашого нового життя. І ось, вже бачимо чиїсь сліди, — сліди людей та птахів. Що вони написали на цьому аркуші? Історію? Так, це історія снігу, історія його життя: народження в хмарах і продовження існування на землі разом з людьми, разом зі мною, поруч зі мною. Так, я є частинкою Всесвіту, хоч і маленька, але я є. Перший сніг завжди тане, але сподіваюсь, що я, на відміну від нього, ніколи не розтану, не загублюся в цьому світі… Я народилась для чогось, і це щось я буду робити».
