6 квітня
Безліч питань постійно циркулює всередині. Мабуть, природа така. Інколи замислююся, що взагалі маю, окрім тієї ж таки природи. Але ж насправді ми самі є у себе першочергово. І чому ми так часто про це забуваємо? І варто одразу відкинути слово «егоїзм» з поличок цієї шафки, я тут скоріше про повагу до себе, про знання себе, про повагу до знання себе, врешті-решт. Ага, я люблю душевну живу музику під акустичну гітару, класичний рок 60-х, фруктовий чай і читати книжки у транспорті... Але ж хіба це все, що варто закарбувати, виходячи зранку на роботу або навчання. Постійно кудись бігти, щось встигати, намагатися не забути про дні народження родичів... а що живе всередині нас, поки ми чекаємо зеленого світла на перехресті? І яким підрахункам може піддатись кількість революцій, що сталися всередині однієї людини за все її життя, якщо часто це невідомо навіть самій людині. Але ж знання й розуміння себе — це дуже важливо. Про що ми думаємо, коли лягаємо спати і про що, коли прокидаємося; як часто хочеться розчинитися в натовпі або навпаки виділитися з-поміж усіх; якими бачимо себе ми, і якими — нас. То що саме відбувається з тим самим, може і не з двадцяти одним, може й не з грамом, але абсолютно точно — душі?
Нещодавно почула, що всередині кожної людини живе два тигри: той, що наділений усілякими негативними рисами, і той, що несе в собі тільки світло, любов, добро і мудрість. І вони перебувають у постійній боротьбі, намагаються так чи інакше протидіяти один одному. Цей двобій може тривати дуже довго, піддаючись впливу різноманітних факторів, але гору одержить все одно один. Перемагає той тигр, якого ти сам годуєш.
