5 квітня
Напередодні свята отримала букет. Три рожеві гербери красиво декоровані зеленими гілочками. Фіолетові блискітки лаку мерехтять на листочках барвінку, є папороть, видертий під корінь чорничник, ще інші лісові і болотні рослинки. Зі всього було видно, що гербери почувались добре. Зрештою, вони ще з насінинки знали для чого їх плекають господарі: для букетів. Але барвінок? Це отой символ українства, оспіваний у народних піснях, з якого плели віночки наречені і прикрашали ним весільний коровай. Він би зацвів через декілька тижнів, вкрив ніжно-фіолетовим квітом лісові галявини, узлісся, разом з анемонами і медунками тішив людське око, зустрічав весну, продовжив свій рід. Невже для того виріс у волинському лісі, щоб підтримувати стару герберу? Особлива мова про чорничник. Вже у нас його так багато, що можна нищити? Чорниця — цілюща, свята ягода для поліщуків. Я на власні очі бачила як бережливо ставляться до чорничників мешканці с. Пнівне Камінь-Каширського району. Боронь Боже, брати в руки гребінку: можна травмувати кущики. Вибирають обережно ягідку за ягідкою, дмухають, співають ягідні пісні. Не буду писати про інші рослинки. Достатньо барвінку і чорничника, щоб задуматись. У Луцьку з кожним роком збільшується кількість релігійних конфесій, є багато вищих навчальних закладів, напевне, є і люди у посадові обов’язки яких входить нагляд і охорона навколишнього середовища, вміємо говорити про екологічну культуру... І що? Вам дарують букет, бажають здоров’я, щастя, а в тому букеті кладовище замордованих лісових рослинок. Давно вже нема Лесиного дядька Лева, але ж і ми можемо здогадатися — не личить волинянам так робити.
