До речі, процес формування уряду починає нагадувати роботу «пункту обміну». Зі слів Дмитра Табачника, частина фракцій Верховної Ради змінює свої претензії на міністерські пости в коаліційному уряді для того, щоб дати прем’єру можливість вибирати кандидатури.
Ще менше ясності з питанням про перерозподіл комітетських посад. Володимир Литвин, схоже, не належить до гарячих прихильників цієї ідеї. Зокрема, він висловив думку, що у Верховній Раді повинна бути стабільність, і вищий законодавчий орган повинен демонструвати дієздатність. Можливо, спікер не дуже вірить у здатність більшості провести рішення без допомоги меншості і тому не поспішає сваритися з представниками опозиції? А може, Володимиру Литвину більше імпонує роль «посередника» між більшістю й опозицією, ніж найголовнішого члена більшості... До речі, «схема Литвина» (принцип обрання його спікером) у посиленому варіанті спрацювала і в голосуванні стосовно прем’єра. Водночас спікер зазначив, що, у разi, якщо опозиція спробує заблокувати роботу парламенту, йому буде складно втримати більшість від переділу комітетських портфелів.
Володимир Литвин також повідомив журналістам, що до парламенту надійшов лист від прем’єр-міністра України Віктора Януковича, в якому він просить вважати чинними законопроекти, спрямовані на розгляд парламенту попереднім урядом.
Зі сказаного Володимиром Литвином на вчорашній прес- конференції заслуговує на увагу висловлювання про те, що він не вірить у відсутність президентських амбіцій в українських політиків. При цьому спікер заявив, що сам він не балотуватиметься у президенти. Тут відразу згадується епізод із «Сімнадцяти миттєвостей весни»: пам’ятаєте, Мюллер, кажучи — «верить никому нельзя», додав — «мне можно».
Учора йшлося і про створення у парламенті тимчасової спеціальної комісії з доопрацювання законопроекту про внесення доповнень і змін до Конституції України. Про це повідомив журналістам постійний представник Президента у парламенті Олександр Задорожній. Мається на увазі законопроект, що передбачає розширення повноважень Верховної Ради, який свого часу винесли 168 опозиційних народних депутатiв і на який не так давно дав позитивний вердикт Конституційний Суд. При цьому О. Задорожній підкреслив, що на сьогоднішній день дехто з авторів цього законопроекту вже відмовляється його просувати. У зв’язку з цим потрібно відзнач ити, що майбутнє даного законопроекту може виявитися аж ніяк не таким безхмарним, як здавалося (зокрема, спікеру В. Литвину, який в інтерв’ю «Дню» висловлював упевненість у тріумфальному проходженні цього документа через Верховну Раду) ще не так давно. Голосування стосовно прем’єра показало, що «проста» більшість є (до речі, фінал «прем’єріади» був буквальним повторенням фіналу «спікеріади», коли ті ж самі фракції так само обрали спікера, також обійшовшись без парламентської опозиції), але ось отримати більшість конституційну, тобто набрати 300 голосів, необхідних для внесення змін до Основного Закону, буде вельми проблематично.