Не дуже юридично чиста операція уряду Юлії Тимошенко, що дозволила Україні істотно поповнити торішній газовий баланс, втім, не залишилася без багатоповерхових неприємних наслідків. Як відомо, Стокгольмський арбітражний трибунал 8 червня задовольнив позов компанії «РосУкрЕнерго» до НАК «Нафтогаз України», а Шевченківський районний суд Києва 13 серпня підтвердив цей вердикт в Україні й визнав, що «Нафтогаз» зобов’язаний повернути цій компанії 12,1 мільярда кубометрів газу до 1 вересня або в інший термін, узгоджений сторонами.
Вересень уже в розпалі, іншого терміну поки що ніхто не називав, але справа «РосУкрЕнерго», природно, жива й розвивається водночас у декількох напрямах. У глобальному плані вона зрушила від ухильних обіцянок міністра палива та енергетики Юрія Бойка не квапитися з виконанням рішення арбітражу до однозначного твердження Президента Віктора Януковича про те, що Україна «завжди виконуватиме й завжди дотримуватиметься» міжнародного законодавства.
У плані людському, як завжди у нас, від злочинів і сумнівних операцій «страждають» і потрапляють до Лук’янівки в першу чергу «стрілочники». Зокрема, у вівторок у Волгограді була заарештована і, ймовірно, буде екстрадована до України екс-заступник головного бухгалтера «Нафтогазу» Марія Кушнір. (Її затримання російськими спецслужбами, які досить рідко виявляють таку прудкість у пошуку українських «газових мудреців», свідчить про те, що «Газпром» уже не вважає законною експропріацію газу «РосУкрЕнерго», проведену ним спільно з урядом Тимошенко, й готовий на цьому заробити.)
На верхньому поверсі наслідків газового розбою опинилася бюджетна система країни. І опозиція, й експерти в один голос стверджують, що, швидше за все, з «РосУкрЕнерго» доведеться розплачуватися саме їй, а отже, всім громадянам нашої країни. (І тоді за це, тобто за завдання країні величезної матеріальної шкоди, дійсно комусь треба відповідати, й, думається, відповідні органи й суд тут урешті-решт скажуть своє слово).
Скільки ж втратить на цій афері Україна? Однозначної відповіді поки що немає, хоча «владні джерела» озвучують у ЗМІ різні схеми, явна мета яких — це подальша можливість для самореклами: мовляв, можна було втратити величезні суми, а ми зуміли істотно зменшити втрати. Невипадково «Газпром» запросив до Москви декількох українських журналістів і вустами свого голови Олексія Міллера повідомив їм, що в «Газпрому», «Нафтогазу» й «РосУкрЕнерго» «остаточних домовленостей насправді немає, й одна з причин — не досягнуті домовленості: ще не всі судові рішення, не всі судові процедури в Україні завершено».
Але чи обов’язково перекладати на громадян країни збитки, що виникають з вини владних структур? Експерти вважають, що цього можна й не робити, хоча й зауважують, що зменшити втрати для країни буде доволі важко, оскільки всі нинішні схеми були задумані ще тоді, коли планувалася злочинна операція. Зокрема, президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-klub» Олександр Тодійчук зазначає, що «за будь-яких обставин розраховуватися за втрати від цієї операції будемо ми з вами. Частина коштів буде вилучена з додаткових коштів, отриманих за внутрішній (вітчизняного видобутку. — Авт.) газ, а решта коштів піде з бюджету».
Рецепт від Тодійчука українському урядові — тягнути час за допомогою судових процедур («Я б боровся за те, щоб поспішні рішення не були ухвалені»), хоча повідомлення про апеляцію «Нафтогазу» на рішення Шевченківського райсуду він називає «декорацією», вочевидь, ставлячи під сумнів сам факт її подання. Експерт прогнозує, що, отримавши від України за рішенням Стокгольмського арбітражу спірний газ, «РосУкрЕнерго» продаватиме його в Україні зі символічним дисконтом, аби закрити роти критикам.
Але насправді газові пільги, швидше за все, отримають хімпідприємства, що належать фактичному власникові «РосУкрЕнерго» Дмитрові Фірташу, тоді як «Газпром» закриє на це очі, оскільки й сам отримає в результаті величезні надприбутки.
Незалежний енергетичний експерт Олександр Нарбут з цим згоден, але підкреслює, що дисконт може використовуватися владою ще й як «політичний аргумент». Нарбут учора представив також детальний позитивний план дій для уряду. Він полягає в тому, що Україні слід було б розпочати процес ліквідації «Нафтогазу» «як банкрута, що системно генерує збитки й не здатен без допомоги бюджету та держави розраховуватися за своїми боргами». На думку експерта, це дозволить поставити всіх кредиторів у чергу і тим часом виставити «РосУкрЕнерго» зустрічний позов, за засоби (1,7 мільярда долл.), перераховані «Нафтогазом» «Газпрому» за право поступки-вимоги до «РосУкрЕнерго». У результаті, якщо не прогавити термін подання позову, як вважає Нарбут, втрати України можуть скоротитися до 20 — 300 мільйонів долл.
Щоправда, Тодійчук сприйняв цей сценарій без великого ентузіазму, оскільки абсолютно не впевнений у тому, що хтось тут-таки кинеться його виконувати, й «Нафтогаз» швидко здадуть». Адже він, на думку експерта, — «це джерело для партійних кас».
