Через приймальний кабінет у поліклініці Інституту онкології Академії медичних наук України щороку проходить 2,5—3 тисячі дітей із підозрою на онкозахворювання. І хоча підтверджується незначна частина моторошних діагнозів, за рік відділення приймає 400—500 дітей зі злоякісними солідними новоутвореннями, до яких належать усі онкологічні патології, крім лейкозів і пухлин ендокринних органів. Це жахливі речі, здатні перекрутити молоде життя на свій лад. Так сталося із вісімнадцятирічним Віталієм із Кіровограда.
Віталик — стрункий і симпатичний хлопчик, хіба що трохи блідий. У квітні минулого року він опинився у місцевій лікарні, а вже восени мав операцію у дитячому відділенні Інституту онкології АМН України. Наступна — цього понеділка. Йому ампутують ногу.
Підтримати цього хлопчика й усіх пацієнтів дитячого відділення Інституту онкології на честь Всесвітнього дня онкохворих дітей завітав інший Віталій — Кличко, а також Катерина Серебрянська і казковий бурундучок журналу «Пізнайко». Запросили до лікарні і журналістів.
НАДІЯ НІКУДИ НЕ ПІДЕ
Якби не розпорядок дня, вивішений біля входу у відділення, і не люди у білих халатах і марлевих пов'язках, це приміщення було б не відрізнити від звичайного дитячого садочка. Тут тепло, світло і затишно. На стінах — нагороди, привітання і малюнки, за великим столом, серед паперу і фарб щось малюють гарненькі дітлахи під керівництвом мам, бабусь, вихователів. Бігають, сміються, уважно роздивляються несподіваних гостей. От тільки на кожних дверях — список процедур, і на тоненьких рученятах — сліди від крапельниць.
Пацієнтам київського відділення справді нема коли сумувати: окрім лікування, співробітники відділення пропонують широку освітньо-розважальну програму. Розвагами для дітей опікується Українська відкрита асоціація організацій, груп і осіб, що працюють із онкохворими дітьми, волонтерські, громадські, благодійні організації України і Європи, окремі громадяни. Наприклад, цього року малечу не оминув День святого Валентина. Рано вранці співробітники відділення зі спонсорської допомоги прикрасили палати й коридори святковими кульками, вдень до них в гості завітав клоун Рональд Макдональд.
«Повні кімнати цих сердечок — під стелею, на стінах, цілими гронами, зі стрічечками. Ніби в якомусь казковому гроті! А ще — величезний торт, і цей клоун... Тут було стільки щастя, ви уявити не можете! Подібне свято у нас вперше, і їх обов'язково треба повторювати ще і ще», — розповідає одна із медсестер відділення.
Ірина Брусиловська, представник волонтерської організації «Ми поруч», що також опікується допомогою хворим дітям, розповіла, що День кохання — не єдине свято, яке впроваджують у дитячому відділенні. «Ми розробляємо програму ще одного, щомісячного заходу — Дня іменинника. Це будуть великі свята із подарунками, сюрпризами, гостями. День Валентина ми хотіли зробити якнайкраще, і, зрештою, так і вийшло. Іноді досить тепло посміхнутися, потиснути руку, погладити по голівці — і дитині уже легше».
БЕРЕЖИСЬ ХВОРОБИ ЗМОЛОДУ
«Після встановлення діагнозу лікування провадиться здебільшого за місцем проживання, — говорить завідувач дитячого відділення Iнституту онкології Сергій Павлик. — Якщо ж там недостатня матеріальна база, або потрібна інтенсивна хіміотерапія — дитину направляють до Києва».
У середньому в Україні щодня реєструють три захворювання на рак у дітей, а впродовж останніх п’яти років кількість маленьких хворих збільшилася майже у 2,5 рази. За статистикою Iнституту онкології, в цілому солідні новоутворення складають 54% онкологічних захворювань у дітей. У школярів до 14 років на першому місці лейкози — 33%, на другому — злоякісні новоутворення нервової системи. У світі з десяти дітей вилікувати рак можна у вісьмох. В Україні з десяти помирають шестеро дітей. Серед різноманітних причин смерті у дітей до чотирьох років злоякісні пухлини займають п’яте місце, а у старших вікових категорій — поступаються лише смертності від нещасних випадків.
Діагностика пухлин у дітей значно ускладнена тим, що малюк не завжди може чітко сформулювати свої скарги й відчуття, а у педіатрів відсутня онкологічна настороженiсть: у разі відсутності видимої пухлини розвиваються інші симптоми, які можна приписати звичним для дитини соматичним чи інфекційним захворюванням. А поставити правильний діагноз не завжди можуть навіть у головному онкоцентрі країни.
За словами Сергія Павлика, впродовж останнього року, коли тема дитячих онкозахворювань почала частіше з’являтися у ЗМI, значно активізувалися українські й закордонні спонсори. Продовжено також національні програми фінансування Iнституту — «Онкологія» та «Діти України». Однак препаратами для лікування відділення забезпечене лише на 70%. Та навіть якщо дитину вилікують безкоштовно, надалі підтримувати її здоров’я недешевими ліками доведеться самим батькам. Необхідна техніка й досі практично не фінансується.
Частину коштів лікарня отримує через благодійні пожертви. Наприклад, восени близько 60 малюнків дітей цього відділення було виставлено на аукціон, кошти від якого також долучили до бюджету лікарні. Однак спеціально чекати подібних благодійних акцій не варто: допомогу в Iнституті онкології приймуть у будь-який час.
