Який українець на початку нашої перебудови не мріяв стати акціонером і спокійно спати, знаючи, що його власність приносить стабільні доходи та надійно охороняється законом? Поки що така ідилія залишається у сфері фантазій. Ніхто добре не знає, що коїться в країні в сфері майнових прав. Українські компанії не прозорі, їхні акції погано котируються та не захищені, для них закриті міжнародні ринки капіталу. У результаті — наша економіка коштує дешево.
Перше в Україні та взагалі в межах СНД дослідження практики корпоративного управління презентувала вчора в Києві Міжнародна фінансова корпорація (IFC). Матеріали для нього отримали у 800 «піддослідних» акціонерних товариств у всіх регіонах України. На запитання відповідали керівники підприємств та інші посадові особи, які мають стосунок до корпоративного управління. «Ми також хотіли з’ясувати, якою мірою, на думку керівників АТ, увага до питань корпоративного управління сприяє успішному розвитку компаній і підвищенню їхньої інвестиційної привабливості», — говорив один iз учасників цього проекту Ігор Кітела. При цьому він пожартував, що переважно сірий тон обкладинки матеріалів дослідження якоюсь мірою характеризує і стан корпоративних відносин в Україні. Із залу одразу запитали, а якого кольору буде наступне дослідження: чорного чи червоного?
Офіційні результати досліджень свідчать, що керівники українських акціонерних підприємств «стоять на роздоріжжі». Згідно з висновками дослідження, вони, з одного боку, демонструють загалом позитивне ставлення до стандартів корпоративного управління (третина з них назвала ці стандарти своїм пріоритетом), а з іншого — низький рівень дотримання цих стандартів. Автори дослідження вважають, що винне тут неефективне законодавство, що не містить чітких механізмів діяльності акціонерних товариств і правових основ для взаємовідносин за лінією «інвестор — суспільство». Більш того, згідно з даними дослідження, багато керівників стурбовані тим, що власні ініціативи в питаннях покращання корпоративного управління можуть обернутися для них негативними наслідками. Різноманітні приклади цього життя дає нам мало не щодня. Не так давно ЗМІ повідомляли, що в 2003 році в Україні розмістили лише близько 50% випущених корпоративних облігацій. Як вказував член Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) Микола Бурмака, «на інші нема попиту через те, що емітент невідомий, або тому що випуск ризикований». А чого варта «операція» стосовно дрібних акціонерів Миколаївського глиноземного заводу, про яку писала наша газета? (Звернімо увагу, що, обурена такою поведінкою на ринку, Асоціація інвестиційного бізнесу нещодавно виграла у власників МГЗ судову справу).
Але під ударом нерідко опиняються і великі власники акцій, які лише на мить втратили пильність. Таке сталося днями з єдиним діючим у країні депозитарієм корпоративних цінних паперів, випущених у бездокументарній, або правильніше — в електронній формі. Ця саморегульована неприбуткова організація за своєю структурою близька до суспільної, проте її створили у вигляді відкритого акціонерного товариства й дали назву «Міжрегіональний фондовий союз». Якщо коротко, то смисл її створення полягав у тому, щоб фіксувати корпоративні права, або інакше — права на власність фізичних і юридичних осіб.
Ця організація в змозі надійно працювати та гарантувати таку можливість іншим акціонерним товариствам тільки в тому випадку, якщо корпоративним правам самих її засновників і власників ніхто та ніщо не загрожує. Таку ситуацію гарантував статут, що передбачав, що жоден з учасників АТ не може мати у ньому в своєму розпорядженні частку, яка перевищує 10%. І справді, частки засновників та інших учасників не перевищували 6%. І тут було вирішено розширити коло учасників депозитарію.
Для цього ВАТ «МФС» випустило шосту емісію акцій (як сказав перший заступник голови правління та голова «Укрсоцбанку» Борис Тимонькін, «примудрилися»). У результаті «група Приватбанку», як визначив її Тимонькін, заполучила 32% акцій депозитарію. На цьому, на думку кількох членів правління «МФС», спокійний сон українських акціонерів закінчився...
Проте їхні візаві з цим абсолютно не погоджуються. Їхні аргументи не позбавлені ринкової логіки: наші акції не вкрадені, а куплені за гроші. І якщо це комусь не до вподоби, то це його проблеми. Крім того, наявність «групи Приватбанку» з 32% акцій ще треба довести. Насправді йдеться про різних юридичних осіб...
Протилежна сторона в цій корпоративній війні також була вимушена вдатися до маневрів. Збори акціонерів єдиного в Україні ліцензованого депозитарію ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» не відбулися через відсутність кворуму.
Відповідаючи на запитання «Дня», Тимонькін вказав, що «спроба приватизувати депозитарій ставить під велике питання сам фондовий ринок», і пояснив, що в результаті власникам бездокументарних цінних паперів не гарантуватимуть збереження права власності на них. «Ті, хто бере участь у корпоративних конфліктах, повинні перестати спати спокійно», — вважає Тимонькін і порівнює нинішню ситуацію навколо депозитарію з теоретично можливою приватизацією системи БТІ. У цьому разі будь-хто з власників квартир одного «прекрасного ранку» може прокинутися не в своїй, а у відтепер уже чужій квартирі.
Усе це свідчить про те, що в країні нерозвинена не лише корпоративна культура, але й відсутнє середовище для фондового ринку. Так, у матеріалах дослідження МФК, зокрема, наводять дані про те, що понад 25% акціонерних товариств ввели обмеження на вільний продаж акціонерами належних їм акцій. Близько 42% керівників упевнені, що витрати на впровадження сучасних стандартів корпоративного управління не приносять бажаних результатів. Більш того, понад 35% керівників підприємств узагалі вважають, що випуск акцій призведе до втрати контролю над підприємством. При цьому тільки приблизно 28% опитаних заявили про наявність планів стосовно з алучення іноземних інвестицій. Тоді як 72% не планували їх залучати в 2003—2005 роках. Що й казати, корпоративна картина, намальована дослідженням МФК, постає поки що не дуже привабливою. Щоправда, оптимістичний штрих у неї вносять дані про те, що понад 80% керівників акціонерних товариств вважають дуже важливим для позитивних змін у корпоративних відносинах закон про акціонерні товариства. Його ніяк не може прийняти наш парламент...
