Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Школа становлення

У Києві відбулося чергове засідання клубу мерів, почесним членом якого стала головний редактор «Дня»
23 червня, 2007 - 00:00
ПІД ЧАС ЗАСІДАННЯ КЛУБУ МЕРІВ / ФОТО ГРИГОРІЯ СЛАБЕНКА

В обласних та районних центрах кожен день вимагає вирішення нових завдань, а тут ще додалося питання підготовки до парламентських виборів завдяки київським політичним дебатам... Та, як раніше, найбільше голів міст нині хвилює глобальне питання децентралізації влади. Для цього необхідно внести зміни у законодавство, що вимагає часу. Гість клубу мерів, колишній народний депутат Микола Томенко спрогнозував, що, якщо Україна після позачергових парламентських виборів «піде оптимістичним шляхом» (мається на увазі, що вибори визнають прозорими, депутати у Верховній Раді швидко створять коаліцію і сформують уряд), то на другій сесії Верховної Ради вже можна буде ставити питання про органи місцевого самоврядування. На його думку, це займе ще рік-півтора часу .

Тож господарі міст і надалі залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Як зауважив керівник клубу мерів Володимир Удовенко, складається враження, що все українське суспільство — це депутати Верховної Ради, Секретаріат президента, Генпрокуратура, керівництво МВС, ще до них приєдналися представники ЗМІ — і більше нікого немає, нічого в Україні не відбувається без них. А проблем — надзвичайно багато, і кому, як не керівникам міст, селищ і сіл про них знати: від облаштування дитячих майданчиків, ремонту доріг — до боротьби зі СНІДом та ВІЛ.

Найцікавіше, зазначили мери міст, що «на місцях» людей політика уже не цікавить — вони живуть реальними проблемами. Учасники круглого столу погодилися, що будь-яку роботу із формування в суспільстві високих цінностей слід починати вже сьогодні з малого: спільного прибирання дворів і балконів, ремонту дахів і каналізацій. Це дасть можливість кожній людині зробити внесок у суспільне життя, і, за словами Лариси Івшиної, «громада почне оживати».

Володимир ЧАЙКА, міський голова Миколаєва:

— Нам зараз дуже потрібно зробити зміни до Конституції, пов’язані зі змінами законів щодо місцевого самоврядування. Нині органи місцевого самоврядування — це буфер між всіма гілками влади. Тому якщо зміни до Конституції не будуть внесені, то ми втратимо ці органи місцевого самоврядування як такі і, особливо, віру людей, що на місцях влада може щось для них зробити. А те, що люди сьогодні звертаються до Кабміну чи Президента, говорить про недовіру до місцевих органів влади. Адже повноваження надані нам формально — гріш їм ціна, бо вони не підкріплені сьогодні коштами.

Друга проблема — бюро технічної інвентаризації (БТІ). Сьогодні всі їхні повноваження забрали в комунальне міністерство і Міністерство юстиції. Що людині робити? Перед тим як продати квартиру — звертатися до Мін’юсту, щоб продати власність, треба звертатися до Мінжитлокомунгосподарства. Навіщо така тяганина, адже, як-то кажуть, на місці всі питання можна вирішити в автоматичному режимі. Є проблема із реєстрацією підприємств і організацій. Що у нас робиться? Нам не дають можливості реєструвати їх тут, тут же вирішувати всі питання за один день, а потім реєстр передати вже органам державної реєстрації. А виходить, що там «завис» комп’ютер чи ще щось трапилося, а тут людина чекає цілий тиждень. І таких питань дуже багато. Скажу ще й про тендери і закупівлі. Це просто жах! Я відповідаю за комунальну дорогу, в мене — комунальне підприємство, і при цьому повинен за кошти, котрі заробив, проводити тендер, віддавати кошти державі, щоб потім мої дороги хтось обслуговував, вигравши на це тендер... Нам потрібно проходити складну процедуру тендера, і від цього потерпають усі.

Багато нині говорять про зміну територіального устрою, дивляться на Польщу, але Польща йшла до цього 7 років і затратила на це 13 мільярдів доларів. Якщо хтось каже, що об’єднає 3—5 сільських бідних рад і вони стануть багатшими, то не буде такого. Тому що немає фінансової бази для поліпшення. В Польщі поки не зробили інфраструктури, комунікацій і референдуму на предмет хто з ким об’єднається, адміністративної реформи не проводили. А в нас знову заговорили про неї.

Олександр ІСИП , міський голова Кобеляк (Полтавська область):

— Я обраний вже на третій термін і працюю 10 років. З кожним терміном стає працювати важче. Такі малі міста як Кобеляки — з населенням до 50 тисяч — мають дуже глибинні проблеми, які на рівна держави сьогодні вирішуються дуже не комплексно і непослідовно. Основні проблеми — це фінансування, співпраця з районною й обласною гілками влади, формування бюджетів, податкова система і цілий ряд інших. В комплексі їх можна вирішити лише на найнижчому рівні. Приміром, в Кобеляках ми успішно вирішили проблему теплопостачання — перейшли з централізованого на індивідуальне. Це при тому, що була заборона це робити «зверху». До нас приходило багато листів, нас перевіряли з КРУ, приїздили з Антимонопольного комітету. Але наперекір всім ми це зробили, і люди — задоволені, бо в місті сьогодні немає проблем з теплом. Якщо зустрічатися з людьми, показувати прозоро механізм вирішення проблем, то шанси є що тебе зрозуміють і підтримають.

Так, сьогодні ми поставили завдання організувати централізований збір сміття — запровадити контейнерний збір. Нам треба буде навчитися це сміття розділяти. Не принципово як — чи самим людям розділяти вдома на кухні і вкидати в різні контейнери (що буде дешевше для людей), чи в ангарі, шляхом найманих робочих рук — це повинна вирішити громада міста. Думаю, що за рік — два ми це вирішимо.

Що стосується співпраці із централізованою владою, то, переконаний, вона повинна повернутися до людей і сказати, що фундаментом суспільства є не Верховна Рада, не Кабмін і навіть не Президент, а місцеві уряди — в селі, селищі й місті. І якщо дати нам не тільки повноваження, які по закону наче б то є, але й можливості вирішувати ці проблеми, тоді і народ буде задоволений, і дороги буде за що відремонтувати, і перекрити дахи, і все решта... Я маю на увазі дотримання умов Європейської хартії, яку ми ратифікували 10 років тому, та вимог закону про місцеве самоврядування, які часто є декларативними.

Володимир УДОВЕНКО , мер Славутича (Київська область):

Я бачу такі принципи реформи системи місцевого самоврядування.

1. Місцеве самоврядування — з децентралізованим державним управлінням.

2. Місцева демократія — основа демократії в цілому.

3. Місцеве самоврядування, як потужний ресурс управління, повинен відповідати принципам Європейської Хартії місцевого самоврядування.

4. Реалізація принципу субсидіарності — головний засіб побудови децентралізованої місцевої влади.

5. Територіальній громаді, регіональній спільноті має належати розгалужені повноваження.

Нині наші територіальні громади проходять школу становлення. Недосконала виборча система, яка відірвала політиків навіть на місцевому рівні від громадян, все одно спонукає громадян до пошуку моделей участі в управлінні своїм містом. Особливо — соціально активної частини, а це найголовніше. Звісно, що за один виборчий термін не навчишся повній моделі місцевого самоврядування. Погляньте на західні країни: скільки років їм було потрібно, щоб їхнє місцеве самоврядування стало ефективним, працювало на повну потужність, і нам потрібен час. Головне, щоб ми зрозуміли, є централізовані держави, з централізованим державним управлінням, і держави з децентралізованим. Живуть люди краще в системах нецентралізованих, і послуги краще надаються якісніші, кращі і обсяг їх повніший там, де розвинуте таке управління і розвинуте місцеве самоврядування. Тому що саме місцеві влади —міські, селищні і сільські — один на один з людьми.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: