Справа була так. Спочатку МЗС висловився щодо ситуації в Югославії. Начальник управління політичного аналізу й планування МЗС Андрій Веселовський повідомив пресі, що Україна «безумовно, підтримуватиме» рішення Ради Безпеки ООН про силові дії в Югославії. Голова ВР Олександр Ткаченко, у свою чергу, на зустрічі з послом Югославії заявив, що думка представника МЗС є приватною й не відображає позиції зовнішньополітичного відомства України. У телеінтерв’ю спікер висловився ще крутіше, повідомивши, що в розмові з міністром Тарасюком сказав йому, що таким чиновникам, котрі роблять подібні заяви, — не місце в МЗС. А вже після цього секретар РНБО Володимир Горбулін пояснив журналістам: заява МЗС України щодо ситуації в Югославії виражає офіційну позицію: «Югославія повинна виконати резолюцію Ради Безпеки ООН і знайти всі можливості для мирного розв’язання проблеми Косова».
Зазначимо відразу: не косовський конфлікт, не реакція різних сторін, не її оцінка й не зовнішньополітичні проблеми — тема даної замітки. Просто цікаво: спікер Ткаченко останнім часом уже двічі висловився від імені українського народу: спочатку він, народ, за Союз із Росією-Білоруссю, тепер — проти силових рішень на Балканах. Не будемо навіть казати про те, що, коли український прем’єр стоїть із простягнутою рукою в Штатах, а український спікер «чхає» на можливі «рішення НАТО й Ради Безпеки», обіцяючи від імені України надати Югославії «не тільки моральну, а й матеріальну допомогу» — це дуже сміливо. Й із загальноекономічної точки зору могло б здатися неощадливим. Але з особисто політичної... Є привід поздоровити Леоніда Кучму, та всіх його радників, котрі дуже побоювалися — як би спікерське крісло не стало катапультою до президентського... Принаймні шлях, обраний Ткаченком, обнадіює...
№194 10.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
