«Iсторія України — це історія боротьби її народу за незалежність. Найчіткіше і наймасовіше прагнення українців створити власну державу проявилось у минулому ХХ столітті. Проте й через 15 років після постання незалежної української держави про героїчну боротьбу українців дуже мало знають не тільки в світі, але й у межах самої України. Досі чи не найбільше суперечок і в Україні, і за її межами викликає період збройної боротьби під керівництвом ОУН УПА,понад десятилітнє протистояння цих структур німецьким та радянським режимам.»
Ці слова на стенді, що зустрічали відвідувачів виставки фотодокументів «Історія нескорених», яка була відкрита з 9 по 11 березня в Українському домі, досить чітко передають мету й зміст цього заходу. Організатором виставки виступив Центр досліджень визвольного руху (директор Володимир В'ятрович) — громадська організація, що є одним з провідних спеціалізованих наукових осередків з дослідження проблематики ОУН УПА, активно займається розробкою та впровадженням програм з популяризації національно-визвольної боротьби українців ХХ століття.
Виставка (шкода тільки, що працювала вона лише три дні) справді вражає своєю змістовністю. Вона складається з 18 (!) розділів, серед яких, зокрема, варто зазначити такі: «Витоки збройного повстанського руху» (тут докладно, з використанням рідкісних архівних фотографій, розповідається про народження ОУН та її історичний шлях до 1939 року), «Розгортання повстанської боротьби» (охоплює період 1939—1942 років; тут наводиться один, але дуже промовистий факт: вже у 1942 році активними повстанськими діями були охоплені 70 районів у дев'яти областях України — від Львівщини до Житомирщини), «Структура УПА» (розповідається про функціонування Головного командування УПА та командування осередків УПА-Захід, УПА-Північ, УПА-Південь), «Українська Головна Визвольна Рада та її Великий Збір», «Формування кадрів», «Окупант змінився — боротьба триває» (дуже точна назва!), «Роман Шухевич» (стенд персонально присвячено життю головнокомандувача УПА), «Закордонні рейди УПА», «Щоденне життя повстанців», «Криївки», «Жіноцтво у визвольній боротьбі» (вельми цікавий розділ), «Протиповстанська боротьба» (про методи, що їх застосовував НКВС), «Нескорені у таборах», «Епілог».
Весь обшир справжніх історичних документів, продемонстрованих на виставці, цілком наочно переконує: Акт 24 серпня 1991 року став результатом не тільки й не стільки голосування потрібної кількості депутатів Верховної Ради України, а передусім — наслідком багаторічних змагань не одного покоління українців, і серед них — сотень тисяч членів ОУН та вояків УПА, які поклали на вівтар Незалежності свої молоді життя, заплатили за неї десятиліттями таборів. Не забуваймо про це!
