Учора Микола Азаров, уперше в ранзі прем’єр-міністра, прийшов на засідання Українського форуму «Програма економічних реформ: стратегії та механізми здійснення». І відчувалося, що прем’єр звертається не стільки до учасників Форуму і телеглядачів, які спостерігали за його виступом у прямому ефірі, скільки до функціонерів міжнародних фінансових організацій.
Щоправда, прем’єр у своєму виступі про МВФ жодного разу не згадав, а зробив наголос на тому, що Україна в змозі самостійно провести всі необхідні їй реформи і «додати їм конкретного змісту» після того, як вони за багато років стали в нашій країні «загальним словом». Азаров доповів країні про те, що вже досягнута бюджетно-фінансова стабілізація та реальний дефіцит бюджету сьогодні навіть менший того, що запланований на кінець року в бюджеті-2010. У МВФ цю тезу зрозуміють без зайвих роз’яснень, але прем’єр, звичайно ж, усвідомлює, що його слухають не лише специ і тому спробував розтлумачити сказане ще й пересічним громадянам. І все одно їм цей показник на хліб не намазати... Але Азаров чомусь не сказав про два інші, досить відчутні, хоча й не такі вже круті досягнення. Напередодні Держкомстат повідомив, що в травні в Україні спостерігалася дефляція, тобто ціни на товари та послуги не лише не зростали, але навіть (на 0,6%) знижувалися. «Дефляція в травні, — вважає керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький, — явище майже унікальне. В історії гривні вона зафіксована лише 2002 року (0,3%). А дефляція в квітні-травні — вперше». Вчора також стало відомо, що Нацбанк України з 8 червня знизив облікову ставку з 10,25% до 9,5% річних. Проте з позитивних стартових позицій для українських реформ прем’єр назвав лише поліпшення ситуації із золотовалютними резервами НБУ.
Що це? Скромність чи обережність?
Не випадково перед тим, як перейти до розповіді про реформи, Азаров зауважив, що критики можуть докорити його уряду за зайву сміливість, мовляв, криза ще не закінчилася, не виключена друга її хвиля, а Україна планує ухвалити нові Бюджетний та Податковий кодекси. Значна частина прибутків бюджету (вісім податків і 25% усіх доходів від податку на прибуток) буде передана на місцевий рівень. За словами Азарова, в Україні буде значно скорочена кількість як місцевих, так і загальнодержавних податків, істотно спрощена процедура їхнього адміністрування.
«Ми сподіваємося на конструктивне обговорення цих двох серйозних законопроектів у Верховній Раді і ухвалення їх до завершення поточної сесії, що дозволить нам уже на початку вересня передати до парламенту бюджет 2011 року на новій бюджетній та податковій основах», — зауважив прем’єр.
Серед інших планів уряду він назвав не лише намір реанімувати й до кінця року здати в експлуатацію всі довгобуди з рівнем готовності до 70%, але й плани безкоштовно виділяти ділянки для будівництва дешевого житла забудовникам, які мають ресурси для проведення цих робіт. Прем’єр пояснив, що таким чином може бути ліквідований провал у будівельному конвеєрі країни, який виник через те, що минулого року не було виділено жодного майданчика під будівництво. «Нам зараз необхідно створити стимул-реакції для того, щоб оживити цю роботу, аби ми 2011 р., 2012 року вийшли на рівень здачі житла близько 10 мільйонів квадратних метрів», — зазначив Азаров, вочевидь, маючи також на увазі і створення нових робочих місць.
На цьому місці від аудиторії можна було б чекати оплесків. Але їх не було. Вочевидь, члени Форуму розуміли, що від хотіти до зробити — дистанція чималого розміру. Того ж самого дня директор Державного центру зайнятості, керівник виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття Володимир Галицький розповідав про якісь неясні позитивні тенденції на ринку праці. Але при цьому прогнозував, що негативні тенденції на цьому ринку триватимуть ще впродовж 2,5—3 років. На його думку, навіть «зростання реальної економіки не забезпечить ту зайнятість, що була в докризовий період». Як зауважив Галицький, не зважаючи на успіхи, «розслаблятися не варто». Ці слова можна адресувати й уряду. А також запитання: а що ми робитимемо, якщо МВФ нам відмовить?
