Київська влада знову хоче нас трошки «окультурити». На цей раз водограями, пам’ятниками і квітами. Все б добре, але ось киян чомусь забувають про це спитати.
В останні дні тільки й чутно про нові витівки столичної влади в галузі культури, головна з яких — зведення біля будівлі Верховної Ради історико-архітектурного комплексу «Алея видатних діячів України». Ідея, проте, не нова. Її озвучують періодично, починаючи з початку ХХ століття. Ще тоді планували побудувати цілий ряд пам’ятників київським князям у сквері між Софійським і Михайлівським монастирями. Цей задум, за назвою «Історичний шлях», так і не був втілений у життя через те, що розпочалася Перша світова війна. В останнє десятиліття подібні пропозиції не раз звучали в пресі, але до справи не дійшло. І ось, збулося! Нарешті видатних діячів України буде пошановано. За це береться Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації (начальник — Кухаренко Р.І.). Як охороняє це управління нашу культурну спадщину — кияни добре знають... Ймовірно, скоро взагалі залишимося без неї. А щоб вона не вичерпалася, ця сама спадщина, управління береться, за гроші мешканців столиці, її плодити. Щоб було що охороняти. Немає сумнівів, що запланована акція не місцевого значення, а всеукраїнського. Тобто приймати такі ухвали уповноважені лише органи вищої державної влади України. Саме вони повинні визначити й затвердити список видатних діячів України та місце спорудження комплексу. А це вже дуже непрості питання!
Читаючи в пресі повідомлення про інші пам’ятники, які планує встановити Головне управління охорони культурної спадщини, ставиш собі запитання: невже це функції даного управління? Якщо це так, то потрібно його перейменувати на «...будівництва й охорони культурної спадщини». Та й скільки потрібно місту пам’ятників, хто визначить? Невже багато не буває? За даними статистики, в Києві з 1993 року відкрили 73 пам’ятники, багато з яких важко віднести до високохудожніх. Створюється враження, що хтось фінансово зацікавлений у їхньому потоці, або ж столична влада не завжди знає куди вкладати гроші. Якщо вже й є зайві гроші в міськдержадміністрації, віддайте їх на соціальне житло для киян!
А скільки можна знущатися з імені Георгія Гонгадзе? Адже справу ще не закрито, і громадськість не знає всієї правди про цей злочин. Що робить київська влада? Вона поспішно перейменовує одну з вулиць міста на його честь, потім забуває про це. Зараз є нова заява про присвоєння його імені 329-й загальноосвітній школі столиці. Головне управління охорони культурної спадщини планує також встановити Георгієві Гонгандзе пам’ятник біля палацу «Україна». А ще воно хоче відновити, незрозуміло навіщо, фонтан ХIХ століття на Софійському майдані. Все це прикривається турботою про киян і гостей міста. Виникає питання, а чому не Розп’яття Христове, відоме за малюнками середини ХVII століття художника Ван-Вестерфельда?
Чи не час зупинитися? Може, настав час накласти мораторій на зведення пам’яток років так на п’ять? У всій Україні. А за цей час підготувати й ухвалити спеціальний закон, яким чітко визначити й розмежувати права вищих державних і місцевих органів влади в галузі будівництва нових пам’яток і посилити відповідальність за вандалізм. Лише так можна зупинити те свавілля, яке ми бачимо сьогодні.
«День» пропонує висловитися з питання про пам’ятки в Києві представникам мерії й нашим читачам.
