Коли йдеться про протистояння московського «Спартака» та київського «Динамо», крім футбольних баталій ми передбачаємо ще й протистояння вболівальників. Раніше, частіше за все, вболівальники влаштовували так звані змагання в малолюдних місцях, де не могли постраждати люди, які не мають до цих протистоянь жодного відношення. Але те, що побачив кореспондент «Газеты.Ru», який побачив в цьому аспекті немало, ввело його в шоковий стан (пропонуємо до вашої уваги деякі з його київських вражень).
За півтори години до матчу, прогулюючись центральною частиною Майдану, я побачив вболівальників «Динамо».
Досить організовану групу, осіб так під сто, які скандували численні речівки. Вболівальники прямували у бік стадіону «Динамо» ім. Валерія Лобановського. На виході з підземного переходу навпроти Головпочтамту їх «дружньо» зустріли вболівальники «Спартака». Здалося, що їх було дещо менше, ніж їхніх динамівських візаві. Незважаючи на це, вболівальники російського клубу, пам’ятаючи про свої «особисті рахунки», почали кидати в них пляшки та петарди.
Відбувалося це настільки швидко й хаотично, що далеко не все випущене з рук спартаківських вболівальників потрапляло в ціль. А поряд знаходилися жінки, діти... Наскільки дикими бувають так звані вболівальники. На моїх очах двоє дівчат гарячково перебігали дорогу подалі з того пекла, незважаючи на те, що проїжджою частиною з чималою швидкістю їхали машини. Багато хто з перехожих, яких я зустрів, з жахом переглядались і шепотіли: «Слава Богу, що я був по той бік дороги».
І лише потім, за п’ять хвилин після початку інциденту, підтяглися представники підрозділу «Беркут», щоб хоча б продемонструвати видимість своєї присутності.
Перебуваючи вже на стадіоні, від своїх колег почув, що за кілька хвилин до початку матчу між вболівальниками «Спартака» та «Динамо» сталася ще одна сутичка в безпосередній близькості від місця проведення матчу.
А взагалі, якщо говорити про організованість київських болільників, то варто віддати належне — вона на пристойному рівні.
Варто визнати, керівництво київського клубу працює в цьому напрямку куди продуктивніше, ніж в минулі часи. Навіть по відношенню до вболіавальників «Спартака». Я не маю на увазі агресивно настроєних. Особисто своїми очима я спостерігав, як на футбол прийшла ціла сім’я прихильників «Спартака»: батько, син і дочка підліткового віку в повній екіпіровці вболівальника: прапори, шарфи. На хлопці була футболка «Спартак» із 11 номером і прізвищем Тихонов на ній. Через передстартовий хаос московські гості не могли знайти своїх місць. Прихильники української команди підказали, як пройти, всадовили на свої місця, навіть сфотографувалися на пам’ять.
Не було навіть натяку на будь-яку агресію.
Узагалі, вболівальники «Динамо» вразили своєю підтримкою улюбленого клубу, що ні в яке порівняння не йде з торішнім виступом своєї команди в Лізі чемпіонів. Особливо вразив момент, коли комусь із киян надавали медичну допомогу, фан-сектор заспівав Гімн України, потім його підхопили інші, й незабаром весь стадіон в унісон співав.
Як виявилося, за київське «Динамо» в цей вечір прийшов уболівати Президент України Віктор Ющенко. У результаті, після закінчення матчу, журналістів протягом добрих 15 хвилин не пускали до прес-центру стадіону на післяматчеву конференцію через те, що кортеж із Президентом не покинув стадіон. Ця ситуація нагадала комічну історію, коли в Парижі рік тому зустрічалися збірні Франції й України. Тоді на матч підтримати своїх співвітчизників прийшов президент Франції Ніколя Саркозі. Після закінчення гри внаслідок того, що президент не покинув межі футбольної арени, в приміщення під трибуною не пропустили не лише журналістів, але й на той момент головного тренера української збірної, а нині — ФК «Москва» Олега Блохіна. У результаті, прес-конференцію було зірвано.
