В оточенні Президента Віктора Ющенка знайдеться небагато людей з таким послужним списком і досвідом роботи в уряді, АП та реальній економіці та бізнесі, як у Юрія Єханурова. Під час виборчої кампанії він відповідав за координацію дій у регіонах і зв’язок з ними. В той же час «революціонер» Єхануров відомий як толерантна і скромна людина, що істотно виділяє його на фоні інших людей із оточення Ющенка, які розгорнули відверту бійку за владу. На цьому тлі його сприймають як компромісну фігуру на найвищі посади в уряді.
— Юрію Івановичу, про вас говорять, що ви цілковито позбавлені владних амбіцій?
— Неправда.
— Якби Ющенко запропонував вам роботу в уряді і сказав би: вибирайте самі, то яким був би ваш вибір?
— Ситуація така, що сьогодні визначення місця в уряді, чи в Адміністрації Президента, чи в парламенті повністю залежить від того розкладу, який буде прийнятий Президентом. У нас є зараз потреба у команди є потреба формувати свою присутність у Верховній Раді навколо Президента. В його службах і в уряді. І це має визначити особисто Президент. Він буде дивитися і буде визначати. Я працював у всіх цих трьох установах і маю досвід роботи, тож, гадаю, буду корисним.
— А прямо можете відповісти: який ваш вибір?
— Прямо — ні. Вибору не буває. Буває доцільність. Доцільність використання тієї чи іншої людини, знаючи її позитивні та негативні сторони, здатність і нездатність виконати якусь функцію. І залежно від того цю людину ставлять на ту чи іншу посаду.
— Дехто вважає вас не політиком, а виконавцем, і висуває версію, що у зв’язку з тим саме вас або Зінченка може бути призначено на посаду прем’єра. Ви вважаєте це вірогідним?
— Кожен iз нас прокидається і виконує протягом дня різні функції. Вранці я встав — я член сім’ї, чоловік, батько, дідусь тощо. У Верховній Раді я — голова комітету, народний депутат. Коли йду в університет — професор, я читаю лекції студентам, приймаю заліки. Далі я очолюю громадську організацію підприємців, і, звичайно, коли я зустрічаюсь зі своїми колегами, там у мене інша іпостась. Тобто усе залежить від того, яку функцію хто із нас має виконувати.
— А відносно політика та прем’єра?
— Що значить політик чи неполітик? Раз я в політичній силі, яка називається «Наша Україна», то значить політик, і я у Верховній Раді, і був міністром, і віце-прем’єром. Значить я політик. А відносно посад — це має пропонувати тільки Президент, і він має визначатись: кого і де він бачить доцільним в тому розкладі, який виходить.
— Існує така думка: висока конкуренція за посаду прем’єра серед лідерів коаліції «Сила народу» розгорнулася через те, що попередній уряд створив для нового хороший економічний трамплін, з якого можна високо злетіти. Чи це не трамплін, а міни?
— Що робити новому уряду — це цілком зрозуміло. Залишений величезний інфляційний навіс, який треба ліквідувати щонайбільше за півроку. Розібратися з пенсійними питаннями. Нема джерел фінансування Пенсійного фонду, і треба їх віднайти. Бюджет не витримує жодної критики. Взагалі він є... якщо говорити як політик, то антинародний, а як фахівець, то нефаховий. Жахливий бюджет, який треба негайно переглядати. Це три речі, які треба зараз негайно робити. Потім є речі, які треба розгрібати. Тобто відмінити усі преференції, які були видані «найбільш рівним українцям», «кращим фірмам». І таким чином починати розгрібати ті завали, які створилися. Найголовніше — це деполітизація державного апарату. Це питання, які пов’язані з політичними функціями, тобто є міністри-політики і повністю деполітизований державний апарат. І ви розумієте, що це величезна робота, яка називається у нас за звичкою адміністративна реформа. Це прихід великої кількості людей до урядових крісел, нових людей, багато з яких не мають досвіду роботи. Це значить, що треба організувати якесь навчання і так далі. Хоча тут довга робота разом в одній команді дещо полегшує завдання. Я не бачу якихось великих позитивних сторін, завдяки яким так легко буде працювати в уряді. Навпаки, буде дуже важко. А найважче — реалізація отих надмірних очікувань, які сьогодні створила передвиборна кампанія. Очікування людей є двоякими. 20% — це ті, хто був зацікавлений в кардинальних змінах в країні. Це представники малого і середнього бізнесу. Це самостійні люди, люди, яким потрібні правила гри. А 80% людей готують великі ложки і думають, що зараз на них посипляться соціальні блага. Вони будуть вимагати додаткових пільг. Багато з них будуть цілком справедливо вимагати підвищення пенсій, у зв’язку з тим, що зараз повна зрівнялівка відбувається...
— Ви говорили про те, що згодні на будь-яку роботу в команді...
— Я сказав, що можу виконувати ту функцію, яку мені запропонують. І я думаю, що кваліфікація, досвід у мене достатній... Я — управлінець. І питання тут — у цікавій роботі, в тому, чи ти здатен виконувати цю роботу.
— Тоді чи вважаєте ви цікавою роботою Держкомітет з житлово-комунального господарства або Держпідприємництво?
— Я повинен сказати «так», але, звичайно, я не хотів би, по-перше, щоб нинішній голова житлокомунгоспу пан Семчук образився, чи там хтось ще, якщо ви називатимете цілу низку комітетів.
— Я вважаю, що одна з основних функцій нашої державної політики — це саме комітет із житлово-комунального господарства. Я вважаю, що ця тема є надзвичайно важливою, адже вона зачіпає кожну живу людину. Це — надзвичайно важлива робота. І той совковий підхід, коли вважали, що не цікаве підприємство, яке забезпечує життєдіяльність кожної реальної людини — це зовсім не правильно. Це як сузір’я. Всі бачать лише яскраві. А є й інші.
— Якими, на вашу думку, будуть економічні реформи Президента Ющенка? Ми знаємо, що чинним напрямком буде вступ до Євросоюзу, але ж зрозуміло, що такими нас туди не приймуть. То ж чи можна очікувати кардинальних структурних реформ в економіці? Чим відрізнятимуться правила гри у бізнесі від тих, що діють нині? Які найперші зміни відбуватимуться в податковому законодавстві? Що конкретно буде зроблено для того, щоб ліквідувати корупцію?
— По-перше, історичне завдання Президента Ющенка — це сформувати середній клас України, самостійних людей, опору будь-якої влади. А для того, щоб створити цей клас, треба дати можливість розвитися тим людям, які самостійно, не чекаючи допомоги держави, створили і собі робочі місця, і для інших людей створюють. Тобто, це в першу чергу мале підприємництво. Це середнє підприємництво. Тобто це ті люди, які вимагають від держави лише одного: правил гри і не заважати. Для цього треба реформувати органи місцевого самоврядування. І ми повинні зробити основою влади в нашій країні органи місцевого самоврядування. Щоб за довідками не їздити в район, а то і в область. Ми сьогодні маємо в Україні понад 12 тисяч бюджетів, а економічно самодостатніми вони не можуть бути за визначенням. Тобто для того, щоб ми могли побудувати економічно самодостатню ланку внизу, потрібно, щоб було близько 7 тисяч бюджетів. А це величезні інтереси сільського чиновництва. І звичайно великий спротив. І тому найважче питання, яке треба вирішити — це створення економічно самодостатніх низових ланок. І залишати там чітко визначені платежі та податки, щоб ці території були самостійними. Наприклад, це в першу чергу все, що пов’язане із землею, друге, це все, що пов’язане з нерухомістю, таким чином визначитися у відносинах із бюджетом центральним і місцевим. Тема дуже важка, тому точного кадастру землі ще не закінчили. І друга тема — нерухомість. Її реальна вартість не визначена. Тому ми живемо у квартирах, які коштують копійки, і ніхто не платить за користування нерухомістю. Тобто, це речі, які треба було впроваджувати, і дуже непрості речі. Гадаю, що напрямки реформування зрозумілі, бо про них багато говорено, питання тільки в політичній волі для цього реформування. Тому вважаю, що ключовим має бути реформування органів місцевого самоврядування і перенесення важелів влади саме до них.
— Один банкір, на умовах анонімності, розповідав, що лише в Києві при банках діє півтора десятка конвертаційних центрів. Про це дуже багато хто знає, але такі установи дійсно потрібні бізнесу та навіть промисловцям державного сектора, тобто ринку, і вони існують, незаконно переганяючи гроші з безготівкового обороту в готівковий, допомагаючи уникати оподаткування. Чи має намір і як саме нова українська влада протидіяти такому явищу?
— Реформа — це коли приходить нова влада і узаконює те, що реально відбувається в суспільстві. Тоді реформи йдуть дуже легко. Треба легалізувати більшість цих усіх оборудок, але розписати правила гри і брати з них податки. Якщо ти не можеш змінити ситуацію, то зміни своє ставлення до неї. Ми повинні зробити легшою роботу для будь-якого бізнесу. А з іншого боку — прозорість влади і участь громадськості має вже бути не якимось базіканням, а цілком реальними діями. Уряд повинен почати із себе, і вивішувати за два тижні до прийняття якихось рішень, що стосуються бізнесу, їхні проекти на сайті Кабміну, щоб підприємницька громадськість знала, що її чекає, щоб могла зробити свої зауваження, попередити. Це, до речі, і є боротьба з корупцією. Маю велику надію, що наші ЗМІ будуть із задоволенням друкувати інформацію, що якийсь чиновник щось «бере». А нова влада буде цих чиновників віддавати під суд. Для цього потрібні два-три процеси, «розкрутити» їх, але при тому, здійснювати адміністративну реформу, зменшувати кількість органів управління, збільшити зарплату чиновникам. Я категорично проти зменшення асигнувань на державний апарат. Я за те, щоб їх перерозподілити на користь заробітної плати тих фахівців, які будуть ефективно працювати.
— Що буде з Єдиним економічним простором?
— Він існуватиме, і ми співпрацюватимемо з Російською Федерацією, з Казахстаном, з Білоруссю — це цікаві ринки збуту. Ми будемо протягом багатьох років погоджувати порядок денний, говоритимемо про вільну торгівлю тощо. Ми зацікавлені в тому, щоб спростити систему торгівлі з країнами- сусідами, адже ця послідовна робота надасть деякі полегшення для перетину кордону наших країн. І, думаю, прагматичні відносини, передусім із Російською Федерацією, дадуть гарний економічний ефект. А різні надбудови... Їх не буде, це просто нереально.
— Нині у виступах провідників «Нашої України» можна побачити дві позиції відносно бюджетних витрат на фінансування Пенсійного фонду. Одна полягає в тому, що гроші для цього дасть реприватизація, а інша виходить із того, що потрібно підвищити рівень зарплат, і вже це забезпечить наповнення Пенсійного фонду. Яка ваша думка з цього приводу?
— Я підтримую Віктора Пинзеника, який говорить про необхідність підвищити заробітну плату і таким чином розв’язати одним рішенням обидва питання. А слово «реприватизація» взагалі варто викинути з українського лексикону.
