Всесвітня павутина відіграє в нашому житті дедалі більшу роль. І ніхто не знає, який злий жарт здатна ще коли-небудь утнути. Замислитися над цим змушує витівка невідомих хакерів, які спромоглися забратися в телеефір і під час передачі про переваги американської системи ПРО, що створюється в східноєвропейських країнах, дуже переконливо зобразили ядерний вибух... Щось схоже сталося минулого тижня й у Секретаріаті Президента (принаймні так це хотіли подати). На офіційному сайті глави держави дивним чином з’явилися його укази, що скасовують раніше оприлюднені укази про звільнення суддів Конституційного Суду й знову їх звільняють, але вже за власним бажанням. Прес- служба назвала це технічною помилкою, пов’язаною з тестуванням сайту, вибачилася й попросила вважати чинними укази, видані 30 квітня та 10 травня.
Як сміялися, обговорюючи цей Інтернет-випадок, завсідники різних форумів і чатів і, звісно, висували свої версії того, що сталося. Цікаво, що ніхто з них не грішив на хакерів, хоча, гадаю, для прес- служби такий варіант був би набагато вигіднішим, ніж технічна помилка. Не зметикували колеги. А могли б усе на хакерів списати. Ну що з них візьмеш? Оголосили б, що СБУ посилено займається пошуком зловмисників, а там, дивись, народ би про цю справу й забув. За версією тверезо мислячих активістів різних сайтів, у Секретаріаті Президента зрозуміли, що укази про звільнення суддів КС не мають під собою законного підгрунтя й вирішили виправити ситуацію майже за тією ж схемою, за якою скасовувалися одні й підписувалися нові укази про розпуск парламенту. Папери підготували й, напевно, навіть підписали. Інакше вони б ні при якому тестуванні не з’явилися. Та, схоже, самі судді в останній момент затялися й відмовилися звільнятися з власної волі... І що тут найбільше непокоїть інтернетівську громадськість, та й нас, газетярів? До порушень законів, чим майже щодня наша верховна влада бавиться, ми вже майже звикли. (У попередньому звіті спеціальної комісії Верховної Ради, що проаналізувала за період з початку 2006 року по червень 2007 року близько 1400 актів Президента, а також 4900 актів Кабміну на предмет їхньої відповідності Конституції, зазначається, що Президент видав 174 акти... з порушенням норм Конституції, а також з питань, що не належать до його компетенції). Питання в тому, чому нас там настільки не поважають, що навіть не намагаються вигадати більш-менш імовірні версії?
Але неправду не приховаєш. Суддя КС Валерій Пшеничний учора майже цілковито підтвердив викладену вище Інтернет-версію випадку на президентському сайті. Виявляється, він написав заяву про скасування першого зі згаданих указів про своє звільнення, оскільки вважає його незаконним, але заяви про відставку не писав. При цьому обізнаний у всіх обставинах цієї справи суддя сказав, що останні два укази (про скасування попереднього указу Президента про його звільнення та новий указ про його звільнення, нібито на підставі його власної заяви) не набрали чинності тому, що не були опубліковані в «Віснику Президента». А як же з технічною помилкою? Чи тепер прес-служба вибачатиметься ще раз — за те, що свідомо обдурила країну й принизила шановану людину — суддю КС?
Приклад виявився заразливим. Ось до якого абсолютно «правового», але принизливого для людини вчинку вдалися днями українські прикордонники — теж представники влади. Вони силоміць висадили з поїзда вагітну жінку та її трирічну доньку лише на тій підставі, що метрика дитини була видана в невизнаному Придністров’ї. Але ж за будь-якої слушної нагоди ми полюбляємо називати себе гуманістами, брати на громадські заходи своїх малолітніх дітей, багато говорити про захист прав дитини й повторювати істину про її сльозу, проти якої не дано встояти всім благам світу. Прикордонники встояли і проти дитячих сліз, і проти сліз матері. Виходить, щось у нас тут негаразд. Невипадково вчора стало відомо, що прокуратура порушила понад 40 кримінальних справ після перевірок дотримання законодавства у сфері захисту суспільної моралі. Прес-служба Генпрокуратури, зокрема, повідомила, що органи кримінальної міліції у справах неповнолітніх не виконують належною мірою покладені на них функції. Серед учнів загальноосвітніх шкіл поширилися злочини, що принижують честь і гідність підлітків, — використання відеозапису на мобільних телефонах для подальшої демонстрації або поширення через Інтернет. Цікаво, чи схвалять у прокуратурі дії невблаганних українських прикордонників, для яких безглуздий наказ дорожче за сльозу дитини?
