«День» звернувся до представників найбільших християнських Церков із проханням у Меморіальну суботу, коли молитимемося за жертв Голодоморів і політичних репресій, згадати Джеймса Мейса.
Ми докладаємо зусиль до популяризації публіцистичної спадщини Джеймса Мейса, який не тільки досліджував Голодомор, а й глибоко розумів проблеми Украни в ХХ столітті. У нашому бібліотечному проекті вийшло друком дві книжки: «День і вічність Джеймса Мейса» і «Джеймс Мейс: Ваші мертві вибрали мене...». Було б добре, якби Джеймса вивчали в університетах. Поки що це роблять дуже фрагментарно — там, де є ентузіасти.
Ми вдячні, що нашу ініціативу підтримали Українська православна церква Київського патріархату, Українська православна автокефальна церква, Українська греко-католицька церква і Римо-католицька церква. Ясна річ, незалежно від конфесій, до неї може долучитися кожен самотужки. Адже відомо, якою могутньою є сила соборної молитви.
Євстратій ЗОРЯ, єпископ Васильківський, голова інформаційного управління Київської патріархії, УПЦ КП:
— У тих, у кого могло б виникнути застереження щодо поминання православними людини, яка не належить до Православної церкви, це питання знімається. Адже, приїхавши в Україну, Джеймс Мейс прийняв нашу віру, отримавши ім’я Яків. Так що ініціатива «Дня» дуже правильна. Тому разом зі згадкою жертв Голодомору та політичних репресій помолімося за упокій Джеймсової душі.
У Святім Письмі є слова: «Моліться один за одного». Треба молитися не тільки за рідних і близьких, а й за померлих, тому що вони самі за себе вже не можуть. До того ж у Бога немає мертвих, а всі — живі. Молитва за померлих — це наш найбільший вияв любові до них. В Євангелії сказано про кухоль холодної води, який людина подає в ім’я виконання заповідей, виявляючи любов до свого ближнього. І такий кухоль води не залишиться без нагороди від Бога. Тим більше не залишиться без нагороди від Господа любов і пам’ять про померлих, коли молимося за них.
Отець Ігор ЯЦІВ, прес-секретар Блаженнійшого Святослава (Шевчука), керівник інформаційного департаменту УГКЦ:
— Наш Господь Ісус Христос говорив: все, що зробите одному з Моїх найменших братів, Мені зробите. Джеймс Мейс фактично відновив наш втрачений зв’язок із тими, хто невинно загинув за часів Голодомору 1932 — 1933 рр. Як відомо, в християнській родині, як і, зрештою, в християнських народів, шанобливо ставляться до померлих. Їх згадують. За них моляться. А вони в Небі — за нас. Це — закон буття, порушення якого веде до духовного дисбалансу. До того ж Джеймсова «Свічка у вікні» стала потужною символічною молитвою. (Людини вже немає, та акція дедалі більше шириться Україною.) Тож УГКЦ відразу підтримала ініціативу «Дня» — в Меморіальну суботу молитовно пом’янути видатного дослідника. Відчуваємо потребу сказати тихе «спасибі».
26 листопада в храмах Української греко-католицької церкви по цілому світові відбудуться заупокійні богослужіння. До речі, перебуваючи з душпастирським візитом у США, Блаженніший Святослав (Шевчук) освятив місце під пам’ятник жертвам Голодомору, що постане у Вашингтоні. Також взяв участь у щорічній панахиді в соборі Святого Патрика в Нью-Йорку.
Очевидно, до цієї сумної дати в ЗМІ з’являться повідомлення від представників нашої Церкви, головний посил яких — ПАМ’ЯТАТИ, ЩОБ ЖИТИ!
Отець Павло ВИШКОВСЬКИЙ, директор католицького медіацентру РКЦ:
— У соціальному вченні Римо-католицької церкви записано, що вона молиться до Господа за жертви геноцидів, війн, трагедій... Зокрема, за невинно загиблих під час Голодомору 1932 —1933 років в Україні. І просить Бога, щоб ніколи подібне лихоліття не повторилося. Чужого болю не буває.
Я родом із Вінниччини. У 90-х, навчаючись за кордоном, писав кандидатську про релігійні переслідування в Україні. Треба сказати — досліджуючи цю проблему, постійно перетинався з темою голоду. Ясна річ, Голодомор 1932 — 1933 року — це не тільки фізичне винищення українців. Упродовж більш як сімдесяти років чинилося їхнє інтелектуальне, психічне та емоційне знищення. Наслідки очевидні й досі. Наприклад, Україна посідає перше місце у світі за поширенням дитячого алкоголізму та одне з перших — за вбивством ненароджених дітей.
Тому й наша Вселенська церква відгукнулася на ініціативу «Дня», адже Джеймс Мейс повернув нам культуру пам’яті. До речі, протягом року доволі часто згадуємо жертв Голодомору та політичних репресій. Особливо — в листопаді, коли молимося за померлих. Робимо це для того, щоб наші парафіяни усвідомили — раптом на генеалогічному дереві їхнього народу були зрубані цілі важкі від плодів гілля. Трагічна правда. Але, як сказано в Євангелії: «Пізнайте правду, і вона визволить вас».
Володимир ЧЕРПАК, єпископ Вишгородський і Подільський, вікарій Київської єпархії, УАПЦ:
— На кожній заупокійній службі згадуємо загиблих у часи Голодомору. Згадуємо й раба Божого Якова. Коли буваю на Байковому кладовищі, обов’язково прийду до нього на могилу і відслужу літію за померлих.
Ми по-особливому вдячні Джеймсові. Його відкриття світові правди про голод 1932—1933 років в Україні було своєрідним заступництвом за нас. Написано ж у Книзі Книг — помагайте нести хрести одне одного.
Як відомо, в Гарвардському університеті дослідили, що Голодомор дещо змінив національний характер українців, зокрема східних. Приміром, моя мама досі картоплі й інших овочі багато заготовляє. Про всяк випадок. У ті лихолітні часи їй було 13. Відтоді так і живе в страху.
У православних є обов’язок молитися за померлих — щоб Всемогутній Бог дарував їм Царство Небесне. З іншого боку, так ми з’єднуємося з ними. Бо в Господа немає померлих. У Небі всі живі й однакові перед вічністю.
У Меморіальну суботу буде окреме прохання в заупокійному богослужінні: «Ще молимося за упокій душ спочилих рабів Божих, заморених у час Голодомору, імена яких Ти, Господи, Сам знаєш. І за раба Божого Якова —Джеймса».
